Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Відкриті очі, або що ти бачиш?

Олег Савчак

Наші очі повинні бути  відкриті, але ще інше питання – що ми тими очима бачимо?  Ми маємо дивитись дальше, глибше, дивитись в суть, в корінь, тому що все має ціль і зміст. Особливо, якщо ми назвались віруючими, дітьми Божими – це є відповідальність – вже не жити для себе, не просто ходити, жити по плоті, за тілом, але ходити Божими дорогами і шляхами, і, врешті, навчитись бачити так, як Він бачить, називати речі своїми іменами, розуміти суть, причини, корінь, глибину речей, обставин, життя, ситуацій. Наскільки це можливо? Ми не претендуємо на те, що ми станемо, як Бог і будемо все знати, але бути якось схожими на Нього (тому що Він нас так створив від початку). Ми повинні цього хотіти, про це молитись.

1. Відкриті чи закриті очі

Кожна людина може жити за тим принципом. Можна прожити все життя і ходити з цими закритими очима. Це не просто, що ти ходиш, закривши очі, але ти не розумієш суті речей. Часто, люди через це страждають, через це не зціляються. Часто, люди не знають, чому вони живуть, чому їм потрібні гроші, здоров'я, фінанси і т. д. Вони не знають, що з тим дальше робити, який наступний крок. Їхні очі закриті, вони дивляться тільки собі під ноги, це, як прижмурені очі. Як часто ми в Бога щось просимо, не знаючи для чого? Ми не аналізуємо, ми, навіть, не питаємо в Бога, що ми з цим будемо робити. І, навіть, якщо ми вже це маємо – що дальше? Що ти будеш робити з цим? Навіщо ти просиш зцілення? Навіщо тобі здоров'я? Щоб бути здоровим і грішити, ходити не зрозуміло куди? В здоровому тілі, щоб був хворий дух? Чи ти хочеш більше грошей для чого? Щоб грати десь в казино, чи для чого? Якби ти знав для чого, ти б вже це мав! Якщо б ти побачив, задумався над тим, навіщо це тобі, ти б вже мав те, про що ти просиш в Бога!

«Я сплю, моє ж серце чуває… Ось голом мого коханого!.. Стукає…» (Пісня над Піснями 5:2). Виявляється, що можна спати фізично, навіть, але очі духовні можуть бути відкриті. Ви спите, а ваш дух молиться. Ви спите, а Бог напоумляє вас в снах. Ви спите, а бачите сни і видіння. Або ви прокидаєтесь вранці – молитесь, ви не розчаровані, не в депресії, ви славите Бога. Чому? Ви спите, а очі духовні відкриті. А хтось, навпаки, не спить, але сліпий і глухий.

«Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють. І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: «Почуєте слухом, і не зрозумієте, дивитися будете оком, і не побачите… Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!» (Матвія 13:13-15). З одної сторони – золоті, пророчі слова, а з іншої – страшні, бо несуть відповідальність. «Зажмурили очі» − не просто випадково їхні очі закриті. «Зажмурили» − це дієслово, яке означає – зажмурили, заплющили очі, щоб не бачити і не чути.

В наш час є дуже багато людей, які хочуть бути обманутими, які хочуть бути сліпими свідомо. Їм так зручніше жити, їм так краще. Люди себе обманюють, заплющують очі, їм так вигідно – менше відповідальності. Вони свідомо відкривають своє серце до брехні, до обману, там, де фальшиві лжепророки, тому що їм там вигідніше, там зручніше, там менше відповідальності. Це добровільний вибір людини.

2. Фізичні і духовні очі

«Сирійський цар воював з Ізраїлем. І радився він зо слугами своїми, говорячи: «На такому то й такому то місці буде моє таборування». А божий чоловік послав до Ізраїлевого царя, говорячи: «Стережися переходити оце місце, бо там сходяться сиріяни!» І послав Ізраїлів цар до того місця, про яке говорив йому Божий чоловік та остерігав його; і він стерігся там не раз і не два. І сильно занепокоїлося серце сирійського царя про ту річ, і він покликав своїх слуг та й сказав до них: «Чи не розповісте мені, хто з наших зраджує перед Ізраїльським царем? І сказав один з його слуг: «Ні, пане мій царю, це не наш, а це Єлисей, той пророк, що в Ізраїлі, доносить Ізраїлевому цареві ті слова, що ти говориш у спальні своїй!.. А він відказав: «Ідіть, і подивіться, де він, і я пошлю й візьму його! І донесено йому, кажучи: «Ось він у Дотані!» І послав він туди коні, і колесниці та військо. І прийшли вони вночі й оточили те місто. А слуга Божого чоловіка встав рано і вийшов, аж ось військо оточує місто, і коні, і колесниці! І сказав його слуга до нього: «Ох, пане мій, що будемо робити?» А той відказав: «Не бійся, бо ті, що з нами, численніші від тих, що з ними» І молився Єлисей і говорив: «Господи, розкрий йому очі, і нехай він побачить!» І відкрив Господь очі того слуги, і він побачив, аж ось гора повна коней та огняних колесниць навколо Єлисея!.. І зійшли сирійці до нього, а Єлисей помолився до Господа й сказав: «Удар цей люд сліпотою!» І Він ударив їх сліпотою за Єлисеєвим словом… І сказав до них Єлисей: «Це не та дорога й не те місто. Ідіть за мною, й я проведу вас до того чоловіка, якого ви шукаєте» І він завів їх у Самарію. І сталося, як прийшли вони до Самарії, то Єлисей сказав: «Господи, відкрий оці очі, і нехай вони побачать!» І Господь відкрив їхні очі, і вони побачили, аж ось вони в середині Самарії!.. І сказав Ізраїлів цар до Єлисея, коли побачив їх: «Чи побити їх, чи побити, мій батьку?» А той відказав: «Не вбивай! Чи ти повбиваєш тих, кого ти взяв до неволі своїм мечем та своїм списом? Поклади хліб та воду перед ними, і нехай вони їдять та п'ють, і нехай ідуть до свого пана» І вони їли й пили; і він відпустив їх, і вони пішли до свого пана. І сирійські орди вже більш не входили до Ізраїлевого Краю» (2 Царів 6:8-23). По одну людину, по пророка Божого сирійський цар послав коні, колесниці і військо ціле. Слуга Божого чоловіка запитує в свого пана, що будемо робити, бачачи оточене місто з всіх сторін. І перше, що відказав пророк: «Не бійся!». В Біблії Бог більше, ніж 360 разів говорить: «Не бійся!». Є люди, які ще не встали, а вже депресія, вже нарікають, вже бояться жити. Бог каже: «Не бійся!» Виявляється, коли Бог говорить «Не бійся!», то Він аргументує, Він пояснює, чого не боятися – «Не бійся, бо Я з тобою!» і т. д. Ти маєш надію, твоя віра зростає, але, якщо просто «не бійся!», то воно так довго не виходить. Пророк був духовний, мудрий,тому, він каже: «Не бійся, бо ті що з нами численніші від тих що з ними». Війську не потрібен був слуга, але, так виглядає, що саме той боявся за своє життя, саме він не бачив, що дальше, не знав що робити, саме він боявся. Чому Єлисей не боявся, мав відвагу? Його очі були відкриті, він бачив ці колесниці і він не боявся.  Коли ми говоримо, що ми можемо помолитись і не бачимо, то ми не віримо і наша молитва буде слабка. Але, коли ми маємо віру, переконання, коли наші очі відкриті, ми знаємо про що ми говоримо (ми маємо вже якийсь досвід, ми маємо Слово розчинене нашою вірою), наша молитва буде почута на горі.

Коли ми наповнені Духом Святим і наші очі відкриті, наша молитва інакша, наша молитва не походить від жалоби, від нарікання, наша молитва походить від віри. Ми знаємо, чому ми молимось – чому нам потрібні фінанси, здоров'я, сім'я і т. д. Чому? Тому що ми живемо за принципом, що я і весь мій дім будемо служити Богу. Але, якщо ти сам не живеш з Богом, ти не ходиш до церкви, не служиш і ти хочеш щось (сім'ю дітей, фінанси і т. д.), то для чого ти це хочеш? Щоб вони так само не служили Богу? Щоб вони так само були в світі? Щоб вони так само ходили в депресії, в розчаруванні, в негативі? Для чого?

Ми молимось молитвами по кругу, ми нарікаємо на Бога. Віруюча людина знає Бога, вона не нарікає. Так, буває важко! Так, бувають моменти, коли ти кажеш: «Боже, чому Ти мене покинув?», так, як Ісус казав. Але, навіть, такі молитви можуть іти від іншого серця. Такі люди, навіть, не розуміючи, ідуть дальше, вони не жаліються і не нарікають на Бога. Ми такі, чи ні? Чи ми, як слуга? Тільки військо підходить і вже руки опущені.

Обставини не обов'язково повинні змінитися. Мають відкритися очі. Єлисей зрозумів, що проблема не в ситуації, не в тому, що саме зараз треба все поміняти, а просто потрібно побачити по-іншому!

Прямо зараз, ті ситуації, ті вороги, які тебе тиснуть, твої вже! Це вже твоя битва! Це вже твої стосунки, твоє здоров'я, твої фінанси. «Що робити мені, Боже?» По-перше, чому ти про це молишся? Що ти з цим будеш робити? Уяви, що ти це вже маєш… І що дальше? Який другий крок? Чи ти будеш, як Анна – «якщо Ти, Господи, даш мені дитину,то я посвячу її Тобі», а до того ти сам будеш горіти. Як можна посвятити когось, якщо ти сам не посвячений? Як можна запалити когось, якщо ти сам не дієш? Для того треба щось поміняти, кимось стати. Тоді, подивитись трошки дальше, побачити, що ти з тим будеш робити  і, дальше, просити в Бога, щоб Він відкрив очі. Тому що прямо зараз, посеред тої битви, вирішення вже є, військо вже є, ресурси є, проблема може вирішитись будь-якої митті. Не зациклюйся на проблемі, бо в депресію впадеш, з розуму зійдеш! Як часто, ми, віруючі, зациклюємось на ворогах, на проблемах, і проблема не вирішується. Не зациклюйся на проблемах! Заспокойся! Ця проблема більша, ніж ти. Ти її не вирішиш по плоті. Сатана – дух. Наш ворог не людський, не просто людина (політик, військовий, чи твій керівник на роботі, чи твій сусід, чи чоловік, чи дружина). Ми, деколи, воюємо по плоті, ми впадаємо в депресію по плоті, ми злі на людей. Коли ми просимо, щоб Бог відкрив на наші очі духовні, ми дивимось глибше, в корінь, депресія десь відходить, приходить свобода, нам стає легше. Біблія каже, що ми не маємо боротьби проти тіла і крові, але проти духів піднебесних злоби. От, проти кого ми воюємо! Не чекай, коли ситуація зміниться! Просто попроси, щоб твої очі відкрилися. Коли твої очі відкриються, поміняється ситуація. І, навіть, якщо день, два, місяць, рік це ще не зміниться, з відкритими очима ти вже не той, ти вже не будеш нарікати, тому що ти вже будеш бачити, як людина духовна.

3. Що ти збільшуєш?

Принцип лупи. Про це говорив Ісус: «І чого в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш? Або як ти скажеш до брата свого: Давай вийму я заскалку з ока твого,коли он колода у власному оці? Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого» (Матвія 7:3-5).

Скалка і колода – це принцип лупи. Скалку неможливо побачити в оці брата, якщо він стоїть від тебе крок, чи два. По-перше, треба підійти дуже близько. Тому, це принцип, який стосується саме близьких людей. Ти ніколи не розглянеш скалки в оці людини, яка далеко від тебе (на роботі, в церкві, в родині). Ти можеш побачити її тільки в людини дуже близької тобі. Як ти можеш бачити ту скалку? Ти її збільшуєш, ти на ній фокусуєшся. Через лупу все стає більше.

Ісус говорить, що, якщо ти не бачиш колоди у власному оці, значить ти її зменшив. Колода мала б заважати. Якщо колода у власному оці не заважає, значить ти її зменшив. Принцип збільшення, або зменшування – те, що тобі вигідно, ти його зменшуєш, не помічаєш, навіть, те, що всі помічають, а те, що, здавалося б, не варто помітити, ти його збільшив. Це принцип на чому ти фокусуєшся в сімейних стосунках, в відносинах, що ти помічаєш.

4. Через призму чого ти дивишся?

Є різні призми. Якщо подивитися на трикутну скляну призму – це є оптичний елемент у формі багатогранного тіла з прозорого для світла матеріалу, який змінює напрям світла, розкладаючи біле світло в спектр кольорів. Якщо посвітити білим простим променем на таку призму, ми отримаємо веселку, гаму кольорів. А, якщо подивитись в зворотному напрямку, то з веселки через призму буде виходити простий білий промінь.

Призма – це твоя парадигма, система твого мислення. Це вже твоє виховання, твій світогляд, твоя віра. Це, як ти дивишся на речі. Багато з нас мають упередження до людей, до речей, до обставин. Їм важко вірити, вони вже мають свою призму, вони вже не можуть на виході отримати ось цю гаму кольорів (радіти життю, радіти веселці). Боже Слово, Божий Дух – це є та призма, яка може на виході поміняти твій світогляд, яка ще до того, як обставини змінились, може принести тобі радість, ти можеш бачити веселку вже, радіти вже кінцевому результату. Чому? Тому що ти є з Богом, твої очі відкриті.

«Око то світильник для тіла. Тож як око твоє буде здорове, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око лихе було, то й усе тіло твоє буде темне. Отож, коли світло, що в тобі, є темрява, то яка ж то велика та темрява!» (Матвія 6:22-23).

Бог є з нами! Бог завжди наді мною! Бог попереду мене! Бог позаду мене! Бог пильнує мій вхід і вихід! Бог тримає мене за правицю! Але, чи ти Його бачиш? Чи твої очі відкриті в напрямку до Нього? Чи ти дивишся в протилежному напрямку? Часто, Бог є з нами. Його руки повні для нас. Але, коли ми дивимось в протилежному напрямку, ми сліпі, ми не туди дивимось. Бог по якійсь причині не дає нам те, що Він мав би дати, в чому ми маємо нужду. Ми не дивимось в напрямку Бога. І, навіть, коли ворог нас обступає, ми сліпі, ми не дивимось до Бога, ми не просимо, щоб Бог відкрив наші очі, ми нарікаємо, часто, жаліємось, ми дивимось на ворога, ми злі на ворога. Одне, що нам бракує – подивитись на Бога, відкрити свої очі і допомога є! Бог поруч, близько і готовий нам прямо зараз дати те, що допоможе вийти з ситуації в якій ми знаходимось.

Проповідь в відео-форматі