Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Вийти, для того щоб ввійти

Володимир Паньчак

Християни – це особливий народ, не такий як всі. Саме християни, ми читаємо в Біблії, робили такі речі, які не підвладні нікому. І, якщо ми скажемо, що ця епоха закінчилась, то це просто неправда. Бог не зменшив Свої сили! Біблія каже, що Він вчора був, сьогодні є і завтра буде Той Самий! І це виклик для кожного з нас – щось лишити на цій землі, якийсь слід.

Інколи, ми звикаємо до певних речей. Нам добре і ми не хочемо великих чудес. Ми хочемо сидіти в теплих домах і бачити чудеса і знамена десь там, осторонь. Але Бог хоче, щоб християни були безпосередньо в процесі цих чудес, знамен, великої слави Божої, сили Господньої, тому що ми Його народ. І, як не дивно, ця зона комфорту завжди вибивається з-під наших ніг. Перед нами завжди є виклики на різних рівнях (малі, великі, більші, менші). І вибір завжди за нами – йти, чи залишитись, брати цей виклик, чи віддати його комусь іншому, впокоритись перед Богом і йти, можливо, не легким шляхом, або сказати: «Боже, мені достатньо того! Я не хочу дальше йти!..»

Людина не може бути одночасно в двох місцях. Ми, читаючи Біблію, бачимо дуже багато обітниць. Ми знаємо, що Бог багато обіцяв для праведника (Божі благословіння, сила, чудеса, знамена…). І вся трагедія наша, що ми хочемо мати це все, але бути в старому місці. Неможливо насолоджуватись величчю Бога, маючи старі думки! Неможливо вийти на нову висоту, не виходячи з старого місця. Неможливо ввійти в праведність, залишаючись в гріховному світі. Потрібно щось залишити, щоб ввійти в щось інше. Це є істина для нас. Скільки б ми вже не були в Христі, як далеко б ми вже не зайшли в своїй вірі, що б ми вже не зробили на цій землі, Бог все рівно буде ставити перед нами нові задачі. І для нас завжди буде два шляхи. Перший – сказати: «Боже, хватить! Я не хочу!», або робити крок в щось невідоме і рухатись вперед. Бог − мудрий Бог, тому що, якщо б Він нам показав ціль і сказав що нас там чекає на тому шляху, то 90% ми б туди не пішли. Але Бог каже, що Він завжди буде з нами, і буде тримати нас за руку.

«А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі, і запашність знання про Себе через нас виявляє на всякому місці» (2 Коринтян 2:14). Апостол Павло дякує Богу, що завжди, у всякий час, на всякому місці Він робить нас переможцями. Чи було просте служіння апостола Павла? Ми знаємо, що не дуже…

Коли відбувається перемога? Перемога відбувається тоді, коли є битва, коли є протистояння. Перемога без битви – це не перемога. Мусить бути протистояння, ворогуюча сторона, для того, щоб  ти міг сказати: «Я отримав перемогу!» Якщо ти не воюєш, ти її не отримуєш. Це закономірно, чи не так? Апостол Павло каже, що Бог дає нам перемогу кожного разу і кожного часу, якщо ми з Господом. Якщо ми міцно тримаємось за Христа, перемога дається нам завжди. Павло не каже за яких обставин («якщо буде більша армія, то ти не здолаєш»), мова тут про це не йде. Бог постійно чинить нас переможцями в Христі! Це відкриття, яке ми повинні закарбувати в своєму серці. Якщо ми хочемо отримувати реальні перемоги, якщо ми хочемо явити Бога, нам треба бути в Христі. Без Христа ми ніколи не явимо Бога, без Христа ми загубимось, без Христа нас роздавлять, без Христа ми змучимось йти! Біблія каже, що неважливо яка буде битва, чи це здоров'я, чи це фінансовий фронт, чи це, можливо, труднощі в різних сферах життя, не важливо! Ми повинні довіряти Слову, що Бог дає перемогу кожного разу, якщо ми в Христі. Бог пообіцяв нам, що Він дасть перемогу. Неважливо з чим я буду зустрічатись, неважливо куди я піду, що я буду робити, якщо я в Христі, я буду чути Господа, я буду йти на нові землі, і Біблія каже, що немає армії, яка б могла мене зупинити!

В Біблії написано, що Бог зробив нас бути здатними служителями Нового Завіту. Що таке Новий Завіт? Новий Завіт – це Завіт сили. Це Завіт слави Божої. Бог являє Себе в силі і в славі. Євангелію, яку Бог хоче сьогодні донести до людей – це Євангелія Його слави, де неможливе буде можливим, де неіснуюче прийде, як факт, і тоді, всякі твердження, всякі слова людини будуть без основи. Євангелію, яку Бог сьогодні відкриває для нас – це Євангелія сили і ця місія – явити Бога на цій землі − покладена на християн. Проблема в тому, що, інколи, ми не хочемо з тим згодитись. Неможливо ввійти в славу, залишаючись на старому місці. Неможливо бачити чудеса, залишаючись з старим мисленням. Неможливо насолодитись молоком і медом, якщо ти хочеш залишатись в Єгипті. Ми кажемо, що ми віримо, що прийдуть Божі благословіння, земля народить, дасть мед і молоко, і християни будуть купатися в цьому. Мед і молоко не такі солодкі, як нам здаються. Туди треба буде ввійти, щось потрібно буде розміняти, щось залишити…

Деколи, Бог приходить в наше життя і Він повністю рушить наші плани, Він ламає наші задуми, те, що ми собі придумали.  Перед нами завжди стоять виклики на тому місці де ми є. Щоб нам взяти певну висоту, нам треба щось залишити, зробити крок в щось невідоме. Якщо не буде першого кроку, ніколи не буде закінчення. Якщо ти не зробиш першого кроку, не надійся, що ти побачиш фініш. Прорив залежатиме від тебе. Не чекай, що хтось прийде, розріже стрічку і ти ввійдеш в Божі благословіння. Це ти маєш зробити особисто! Це ти маєш знайти Господа! Це ти маєш почути від Господа, що Він хоче від тебе, куди Він тебе кличе! Якщо ми думаємо, що ми будемо ходити з Господом і не будемо ризикувати – такого не буває.

Апостол Павло пише в Новому Завіті, що ти будеш отримувати перемогу в Бозі незалежно від того, що буде на твоєму шляху. Коли ти будеш триматися міцно за Господа, коли Бог показав тобі кінцеву мету, ти будеш благословенний. Ти будеш світлом і сіллю, ти будеш непереможний, головою, а не хвостом і т. д. І за ці благословіння треба буде заплатити ціну. Коли Бог ставить Свою ціль для кожної людини, Він проведе її Своїм шляхом. Цей відрізок пройденого шляху − це і є питання віри нашої. Віра дуже часто – це така тонка грань, коли ти не знаєш що робити, коли ти не знаєш, як пояснити.

Бог завжди біля нас і Він дає нам перемогу. Миттєві поразки – це не означає ще, що ми збилися з курсу. Коли ви молились і, можливо, програли якусь певну битву, це ще не означає, що програна війна. Питання в тому, чи ти йдеш дальше? Що ти робиш з цим вибором дальше? Що ти зробив з цією обітницею, що Бог дав тобі?

Неможливо ввійти, якщо ми не вийдемо. Якщо ми не вийдемо з старого образу мислення, з старих привичок, якщо ми роками топчемось на одному місці, але віримо, що десь там на небі щось переключиться і прийде Боже благословіння. Так не працює.

Якщо ми примирились з Господом, Біблія каже, що ми стали Його власністю, Його синами і дочками. І тепер нам ніщо не залишається, як триматись міцно Христа. В Христі кожного разу, за всякого часу ми будемо мати перемогу.

«І промовив Господь до Аврама: «Вийди зі своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу. І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє, − і будеш ти благословенням. І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну. І благословляться в тобі всі племена землі!» (Буття 12:1-3). Якщо ми справді хочемо ввійти в волю Господню, нам треба буде вчитися прикладати зусилля, нам треба просто йти, робити крок в щось невідоме. Віра – це щось невідоме, це крок назустріч цьому невідомому. Ти повинен йти, довіряючи Господу. На сьогоднішній час для нас важливо мати цей зв'язок з Христом. Ми, як діти Божі повинні орієнтуватись в Слові, мати цю залежність від Слова, налаштувати свою хвилю на голос Духа Божого. Чому? Щоб Він тебе правильно скеровував. В тебе тоді не буде розчарування, навіть, коли ти будеш в битві, навіть, тоді, коли ти будеш проходити непростий шлях боротьби, навіть, можливо, чогось невідомого, тому що в нашому житті є багато речей невідомих, багато ситуацій на які ми не знаємо відповідей, чи не так?

Коли ми зустрічаємось з різними обставинами, боротьбою (хвороба, фінансові труднощі і т. д.), ми думаємо що робити, як поступити, хто дасть нам пораду. Найкраща порада приходить від Господа.

 В кожного з нас є особливе, унікальне призначення. Куди б я не пішов, що б я не робив, Біблія обіцяє, що Бог буде зі мною. Але що мені треба буде робити? Мені потрібно буде йти, залишати певні сфери і переходити в нові.

Є момент, коли Ісус кличе і каже, щоб струджені, обтяжені, знедолені прийшли до Нього. Люди приходять в покаянні, впокоряються перед лицем Господнім. І Бог забирає тягар, дає благословіння, радість, мир. Проходить якийсь час і ми можемо чути, як люди кажуть, що десь пройшла та перша любов… Просто, приходить другий етап в житті людини, де замість того, щоб прийти, Бог каже, що треба вийти, піти до людей, взяти відповідальність за когось, комусь послужити. Бог, знайшовши тебе, тепер хоче тебе використати для служіння. Знайшовши тебе, Він хоче явити Свою славу. Знайшовши тебе, Він хоче показати всім племенам землі, що Він є, Він являє силу! Коли люди моляться, Він приходить в славі, коли з неможливого приходить можливе.

Бог хоче навчити нас, щоб ми цінували дні, які відведені нам. Бог хоче навчити нас, щоб ми цінували цей час, який ми маємо, щоб ми цінували один одного, щоб ми стали, як одна команда, одне тіло, яке служить, яке прагне за новими висотами, за новими служіннями, за новими землями, яке горить Божим серцем.

До сьогоднішнього дня в серці Отця є це бажання спасти всіх людей. Якщо хоча б один грішник залишиться, серце Отця не заспокоїться, і буде будити кожного. Бог Отець хоче, щоб всі прийшли до пізнання правди, щоб всі були спасенні. Чому? Тому що за всіх була заплачена ціна Його Сином.

Коли ми подивимось на своє життя, ми – люди, і нам не завжди приємні ці висоти, ці виклики, виклики в щось невідоме. Немає слави без випробувань.

Бог пообіцяв для нас дуже багато. Коли ми будемо триматися Господа, нам не потрібно буде хтозна що робити. Якщо ми будемо послушні Господу, достатньо буде того, щоб ми прийшли і поклали руки на людину, достатньо того, щоб ми зайшли в дім і, Біблія каже, що Бог зайде з нами. Диявол боїться, коли ми в смиренні перед Господом, коли ми знаємо Свого Бога, коли ми маємо чітке Слово від Бога, і ми підкоряємось Йому. Наших зусиль, фінансів він не боїться. Він боїться, коли ми послушні Господу.

Ми завжди повинні мотивувати своє серце цими обітницями, які Бог нам дав. Якщо твоє життя довший час не змінюється, тоді зміни щось сам. Якщо ти чекаєш, що воно само зміниться, то само воно не зміниться. Ти – управляючий свого життя. Тримайся Господа! Бог кидає виклик кожному. Він живий Бог! Ми, деколи, хочемо чути Бога так, як ми хочемо. Ми хочемо перелаштувати Бога під свої стандарти, під свої плани, цілі. І, деколи, Бог приходить і ламає все. Ти кажеш: «Тільки не це!» А Бог каже: «Саме це!» Але в цьому буде явлена Його слава. Такий Бог! Він так працює!

Сьогодні для нас це також виклик. Бог дає нам сьогодні ці виклики кожному. Яка б битва не була, з чим би ти сьогодні не зустрічався, Слово Боже каже, що ти в ній переможець, якщо ти міцно будеш триматись Господа.

Це наш уділ – пройти цей шлях. Це наш уділ – залишити щось і ввійти в Боже, нове. Це наш уділ – залишити старе і ввійти в нове. Не можливо бути і тут, і там. Щось треба залишити, щоб унаслідувати від Бога нове. Для того, щоб ввійти – зміни своє життя сам, залиши старе, не тримайся за старе, знайди Господа, знайди Його відкриття.

Робіть, що в силі руки вашої сьогодні для того, щоб завтра ввійти в Боже благословіння і взяти від Бога те, що Він нам обіцяв, щоб ви завтра стали лідером і сильною людиною, яка буде мати владу від Господа, щоб ви завтра вже могли давати надію тим, які сьогодні без надії, щоб ви завтра могли поділитись куском хліба з тими, хто не має. Ви це можете! Просто тримайтесь Господа! Якщо ми будемо в Христі, немає значення який ворог, немає значення, що буде підніматись проти нас, Бог дає нам перемогу кожного разу, якщо ми будемо з Христом!

Проповідь в відео-форматі