Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Я праведний в Христі!

Борис Фенц

Сутність Бога – це Його святість і Його праведність. Це Його внутрішній стан, Божий стан. Все, що творить праведний Бог, все, що Він робить, чи говорить – все виходить від Його праведності.

Є дуже багато місць Писання, які вказують на праведність Бога (Псалом 118, Псалом 137). Коли Бог створив Адама, Він створив його по образу і подобі Своїй.

Що таке праведність? Праведність – справедливість, моральність, благочестя. Адам був праведний до моменту, коли диявол в своїй грішній природі прийшов і обманув Адама і Єву в Едемському Саду. Бог є праведний і Його сутність – праведність, а якщо ми говоримо про диявола, то його сутність – порочність, гріховність, спотвореність. Праведний Бог в Своїй любові завжди має зв'язок, або відносини з праведними людьми. Він благословляє праведних людей, тому що написано, що Бог сотворив по образу і подобі Своїй Адама і Єву (людей), і поблагословив їх через те, що праведна природа наповняла людину. Через падіння, через те що відбувся цей розрив, гріх − образ Божий був втрачений. І пройшов час вже до того моменту, коли Мойсей взяв від Бога ці всі закони, які були дані для того, щоб були залишені Божі стандарти і щоб людина могла тягнутися до них. Але людина не могла їх виконати сама по собі.

Єзекіїль говорить пророцтво (Єзекіїля 14:12-20), де описується момент, що якби небо впало на землю через війни, через хвороби, моровиці, якби пагубний мор прийшов на землю, із всього народу залишилося б три праведних чоловіка – Ной, Даниїл, Йов.

Досліджуючи Писання, ми можемо побачити, що Ной був праведний чоловік в своїх поколіннях. Він ходив з Богом. Він послухав те, що Бог сказав йому зробити і зробив це. Ной вірою переміг світ (світ, який насміхався з нього коли він робив ковчег), і його віра свідчить проти світу. Чи є праведний хтось з нас в своїх поколіннях? Чи є ми такими?

Про Даниїла ми читаємо, що він залишився бути вірним Богу в їжі (він не їв їжу, яка могла опоганити їх разом з юнаками, які були тоді ще з ним), в поклонінні і в молитві. Коли була загроза його життю, він відкривав вікна і двері в сторону Єрусалиму і молився, хоча був виданий указ про заборону. Він залишався бути вірним аж до смерті, до того, коли його кинули в лев'ячу яму до левів.

Про Йова написано, що він муж праведний. Бог ним хвалився. Бог мав спілкування з сатаною і запитував його, чи бачив він Його праведника Йова. Настільки Він ним хвалився, що якийсь момент між ними навіть була суперечка на рахунок праведного Йова. І Йов вистояв в цій суперечці. Він залишився бути вірним Богу до кінця.

Ці три мужі були праведними. Коли б прийшла війна, катаклізми, якась зараза ніхто б не залишився живий, крім них трьох. Навіть сам Єзекіїль не пише про себе, що він би залишився живий. Він підносить стандарти праведності. Ці люди були праведними, решта всі загинули б.

Якщо провести паралель з сучасним світом, якщо б, дійсно, щось прийшло, грянуло на цю землю, навряд чи якась людина могла сказати: «Я праведний!». Кожна людина на фоні святого праведного Бога побачила б свою гріховність, свою спотворену гріховну природу внаслідок того гріхопадіння Адама. В Адамі всі померли, він нам це передав в спадок, ми цього не хотіли, але ми з цим народились і ми це отримали.

Апостол Павло в Посланні до Римлян пише, що всі згрішили і позбавлені слави Божої, нема праведного ні одного. Він цитує слова з Старого Заповіту, але він показує стандарти того часу. Все було замкнуте для того, щоб направити кожного з нас, направити розуміння кожного з нас на Ісуса Христа, на Його викупну жертву. Щоб ми зрозуміли, що:

1. Ми є виправдані Його кров'ю. «Тож тим більше спасемося Ним від гніву тепер, коли кров'ю Його ми виправдані» (Римлян 5:9). Від якого гніву спасемося? Від гніву Божого, тому що гнів Божий є на всяке безбожжя, на всяку гріховність. Ісус Христос, коли висів на хресті, сказав такі слова: «Звершилося!» − це грецьке слово «телео», яке перекладається, як «Я роблю». Сам Бог сказав: «Я це роблю!». Ми не можемо своєю праведністю нічого добавити до того, що зробив Христос. Слово Боже каже, що з Його повноти ми отримали благодать на благодать. Нам потрібно лише впокоритись і прийняти Його благодать, Його повноту, тому що Він є повнотою наповняючою. Коли Бог наповняє Своєю повнотою, ми розуміємо, що нарешті ми відчули цю внутрішню ситість, наповнення Його святістю.

2. Праведність – це є дар, який ми отримали від Нього. «Бо коли за переступ одного смерть панувала через одного, то тим більше ті, хто приймає рясноту благодаті й дар праведности, запанують у житті через одного Ісуса Христа» (Римлян 5:17). Це є дар, подарунок. Часом, нам важко повірити, що ми є виправдані, прощені. Багато людей до цього часу роблять певні речі, певні ритуали тільки із-за того, щоб утвердитися в тому, що вони є виправдані. І це є неправильно. Ми над цим не трудились. Це є дар. Нам просто потрібно повірити і прийняти це. Як ми можемо це зробити?

Праведність приймається по вірі. Написано, що праведний вірою жити буде. Праведність приймається по вірі. Це не від нас. Ми можемо просто її прийняти. В Римлян 10 написано, що серцем ми віруємо до праведності. Тобто, це віра, яка допомагає нам утвердитися в праведності. «Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне, і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити, так щоб не хвалилося перед Богом жадне тіло. А з Нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, − праведністю ж, і освяченням, і відкупленням, щоб було, як написано: «Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом!» (1Коринтян 1:27-31). Це все було звершено для того, щоб ніхто не хвалився. Праведна людина чинить волю праведного Бога, але грішник чинить волю диявола. Це місце Писання говорить, що Він став праведністю, освяченням і відкупленням, щоб ми могли хвалитись Богом незалежно від того в якому ми стані перебуваємо. Кожен з нас вже є праведним в Христі Ісусі. І нам не потрібно для цього щось заслужити, нам не потрібно старатись показатись кращими перед кимось, щоб нас прийняли. Це є наш статус, який дарував нам Господь.

Що ми отримали з праведністю? Коли ми говоримо про праведність, ми можемо сказати, що праведна людина має славу Божу, вона отримала славу Божу. Якщо грішник позбавлений цієї слави, то праведнику це належить, він може бути в присутності і в славі Божій. Цей статус повернутий нам. Те, що зламав Адам згрішивши, через Ісуса Христа Бог повертає нам цей статус праведника. І Він має з нами це спілкування – праведний Бог з праведними людьми. Тільки Бог може виробляти праведність в людях.

Через праведність ми отримали синівство. Через праведність нам була повернута влада, тому що, коли праведний Бог сказав Адаму панувати і розмножуватись, Він дав панування, цю владу йому. І ця влада була втрачена. Ця влада була повернута нам назад через Ісуса Христа, Його викупну жертву.

Через праведність ми отримали зцілення. «Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви вздоровилися» (1Петра 2:24). Що таке жити для праведності? Це мислення праведника, це поступки праведника. Все, що ми робимо і як ми живемо має виходити від тої основи на якій ми стоїмо, що ми є праведними. Праведність – це також є платформа для зцілення, тому що праведному належить зцілення і здоров'я. Коли людина праведна, вона знає, що вона освячена, викуплена кров'ю Христа, вона покаялась, отримала прощення провин, вона простила всіх винуватців, вона перевіряє себе по Слову (тому що в Слові Божому написано, що все Писання натхнене Богом і корисне до навчання, до виховання в праведності), щоб жити для праведності. Тоді, ми конкретно і сміло можемо сказати, що зцілення належить нам, тому що ми знаходимось на цій платформі праведності. Це є основа на якій ми стоїмо, і Бог нас зцілить.

Праведник – це син Бога. Кожен з нас є праведний. Ми є сини Бога Живого. Це є наше право. Але при цьому всьому є ще ворог Божої праведності. «Бо я свідчу їм, що вони мають ревність про Бога, але не за розумом, Вони-бо, не розуміючи праведности Божої, і силкуючись поставити власну праведність, не покорились праведності Божій. Бо кінець Закону – Христос на праведність кожному, хто вірує» (Римлян 10:2-4). Релігійність фарисеїв не прийняла праведність Божу. Вони поставили власну праведність вище праведності Божої. Ворог праведності – самоправедність. Людина виправдовує сама себе в своїх очах. Кожна людина, яка себе впокорила перед Богом, прийняла Його благодать в своє життя, Його праведність. І, дійсно, Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать. Тому, самоправедність є одним з ворогів, які не дають людині прийти до Христа, які не дають визнати людині свою гріховність.

Є інша сторона самоправедності – це виправдання ділами, які робить людина. Часто, люди не знають справжньої праведності, яка є на кожному з нас, тому що вона нам дарована, тому що це є помазання, яке є на нас від Духа Святого. Слово Боже говорить, що за те що ми возненавиділи беззаконня і полюбили праведність, помазав нас Бог єлеєм радості. Єлей помазання Духа Святого є на кожному з нас через те, що ми вибрали Його праведність.

Сам апостол Павло в зверненні до Филип'ян і до кожного з нас говорить: «Тож усе я вважаю за втрату ради переважного познання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа, щоб знайтися в Нім не з власною праведністю, яка від Закону, але з тією, що з віри в Христа, праведністю від Бога за вірою, щоб пізнати Його й силу Його воскресення, та участь у муках Його, уподоблюючись Його смерті» (Филип'ян 3:8-10). Ми вмерли разом  Христом. Наша гріховна природа похована в Христі. Христос дарував нам життя через воскресення з мертвих і ми воскресли разом з Ним. І щоб ми знайшлися з Його праведністю, яку він дарував нам, а не з власною, не через діла, якими ми стараємось щось заслужити, а нехай наші діла виходять вже з тої праведності, яку ми отримали, щоб це було нашим мотивом далі для спасіння інших людей, для того, щоб багато людей пізнали Ісуса Христа через наше життя.

Проповідь в відео-форматі