Любов і Зцілення

Євангельська Церква

«Будьте святі, − Я-бо святий!» − говорить Господь

Олег Савчак

Є дуже багато місць Писання, як в Старому так і в Новому Заповітах про святість. Але на такі теми як святість, чи чинити праведність, чи проти гріха, так виглядає, що проповідується дуже мало. Якщо подивитись інтернет, чи телебачення, то ми побачимо, що дуже багато говориться про благодать, про радість, а про освячення, очищення не так багато, чому?

Весь світ сьогодні рухається в протилежному напрямку. І, якщо проаналізувати, повернувшись в 30-50 років назад, ми побачимо, що люди в світі жили праведнішим життям, ніж сьогодні люди в багатьох церквах. Так виглядає, що світ більше впливає на Церкву, ніж Церква на світ. Світ, так виглядає, більше осолює, затемняє Церкву, ніж Церква мала б освітлювати цей світ. Часто, Церква (люди в Церкві) настільки бояться відрізнятись (а що люди скажуть? Що подумають?), що вони роблять те, що робить світ. Більше того, вони настільки попадають під дух цього світу, що всякі рамки і межі стираються, і тоді, що в світі, що в Церкві – стає дуже подібним. Світ цей хоче стирати рамки.

Якщо людина не вкорінена в Бозі, в Писанні − її дуже легко вирвати, тому що сіються сумніви («там неправильне вчення», «там неправильні доктрини», «там пастор недобрий», «а от в нас саме краще»). Але, сьогодні, нас не спасає причетність до того чи іншого храму. Нас спасає покаяння, народження згори, віра в Бога і, відповідно, потім, святе ходження з Богом.

Бог говорить про Себе, що Він є святий. І Він очікує цього від нас.

«але за Святим, що покликав вас, будьте й самі святі в усім вашім поводженні, бо написано: «Будьте святі, − Я-бо святий!» (1 Петра 1:15-16).

Слово «святий» − це єврейське слово qodhesh (кадеш), або грецьке hagios (агіос)  має кілька значень. По-перше, воно означає «бути відділеним». Бог святий – це означає відділений. Тобто, Він стоїть окремо.

Якщо ми говоримо про людей, що означає свята людина? Хтось придумав, намалював, якщо людина має над своєю головою німб значить вона свята. Яким чином? Це вже по-різному. Хтось, можливо, догодив Богу. Якщо ми читаємо історичні книги, то ми можемо побачити, що святі люди – це, часто, ті, які жили відділені, відірвані від інших. Але дальше люди плутали – вони думали, що якщо людина живе в печері, чи в келії значить вона свята. Ми знаємо, що був цілий період в історії Церкви – «темні віки», коли люди не мали Писання, коли не було доктрин, розуміння Божої волі, і ми їх не звинувачуємо, ми їх не судимо. Їм настільки набридав цей світ, це життя в світі, гріх, що вони просто втікали і жили в печерах, в полях, в лісах. Коли ми говоримо про те, що стосується святості людини – це означає бути відділеним для Бога. Це не означає просто намалювати німб над головою, просто закритись в монастирі. Це бути відділеним для Бога, тому що, якщо ми тільки закриваємось в печері, келії, монастирі, ми думаємо, що тільки там є Бог, а більше ніде Його нема. Люди, часто, настільки відділяються для Бога, що вони, взагалі, абсолютно відділяються від світу. Але Ісус про це не вчив. Він вчив, щоб ми все-таки були і жили в світі серед людей, і, тим не менше, наші серця були відділені від світу для Бога.

Інше значення слова «святий» − це означає чистий. Тобто, є два значення слова «святий» − 1) бути відділеним, стояти окремо; 2) бути чистим.

Якщо це стосується Бога – Він відділений. Про це дуже багато говориться. Сам Бог про Себе говорить, тому що, деколи, люди це все плутають. В Азії чи в Індії, де багатобожжя, де люди вірять в багатьох різних богів, і якщо хтось з них намагається вірити в християнського Бога, Ісуса, Отця – він ставить Його на рівні інших богів. Люди приймають Ісуса, вірять в Нього, але ставлять Його в ряд з іншими богами. Але наш Бог істинний! Хто може біля Нього стати, чи зрівнятись з Ним? Ніхто не може стояти на рівні з Ним. Він абсолютно відділений, святий!

Коли ми про щось говоримо, чи пишемо, і ми хочемо щось виділити, наголосити на чомусь, ми, як правило, це, щось важливе, підкреслюємо, чи виділяємо якимось іншим шрифтом, чи кольором. Євреї, коли вони про щось писали, чи говорили щось важливе і хотіли це підкреслити, вони це слово вживали два рази підряд. Ісус говорив: «Істинно, істинно кажу тобі…» І ці слова ми зустрічаємо тільки в Євангелії від Івана 25 разів в парі. Що це означає? Для євреїв, коли ти говориш Боже Слово – це вже важливо, але коли ти говориш: «Істинно, істинно…» − це  надважливо. Ісус, коли говорив супер мега важливі істини, Він два рази підкреслював, щоб привернути увагу.

Є два, принаймні, місця Писання, коли слово вживається три рази – Ісаї 6:3 і Об'явлення 4:8, коли говориться, саме, про Божу святість. Писання говорить нам, що в одному місці (Ісаї 6:3) – це були ангели, чи херувими, як би ми їх не називали, в Об'явленні 4:8 – це були якісь тварини, які були перед престолом Божим, і написано, що вони три рази говорять: «Свят! Свят! Свят Господь!» Ці слова вже не просто говорять про щось мега важливе, а про щось надзвичайне, відокремлене. Якщо святий – це відокремлений, то коли говорять це три рази, це вже не підлягає ніяким сумнівам і обговоренням.

Коли перший раз це місце зустрічається в Писанні, ангели говорять, що Він святий – це є видіння Ісаї (Ісаї 6:1-7).

Ми, часто, думаємо про те, що Бог святий, про Божу присутність, але кожен по-своєму це розуміє і уявляє. Деколи, ми думаємо, що Божа присутність – це «мурашки» по тілу, просто радість, коли людина починає підстрибувати, і, в якійсь мірі, це так само правда, тому що Бог приходить по різному ( в силі, в чудесах, в зціленні), але кожного разу, якщо ми говоримо про Його особливу присутність, про Його святість, про Його наближення до людини, якщо вибрати від Буття до Об'явлення всі місця Писання, коли Бог дуже близько підійшов (чи це був ангел, чи видіння, чи Бог приблизився і людина якось це відчула), як це зрозуміла людина, або як вона реагувала? Завжди приходив страх! Ми не знайдемо жодного місця, коли людина бачила Бога і вона починала танцювати, стрибати, веселитись. Чому люди падали, як мертві? Страх… Божа святість, Божий страх – це те, що, насправді, притягуючи нас до Бога, може нас змінити, змінити наше серце. Чому, часто, християнин, чи Церква, чи рух якийсь, чи напрямок можуть бути слабкими, можуть бути світськими і не знати Бога? Тому що немає розуміння Божого страху, немає розуміння Божої святості, немає роздумів над цим, молитов про це.

Біблія говорить, що коли в ваш храм, в вашу церкву приходить людина зі сторони і, коли вона переживає Бога, Божу присутність, діють Божі дари, Божа сила приходить, тоді людина падає на коліна, кається і каже: «Дійсно, Бог є з вами!» Тоді вже не впливає наскільки гарне приміщення, наскільки мудрий проповідник – Бог виходить на сцену, на перше місце, торкається людини, вона відчуває, що щось змінилось, щось відбулось, щось переключилось. Ейфорію Божої святості неможливо підробити. Якщо Бог є, то Він є, ми Його відчуваємо. Якщо Його нема – Його нема. На рівні душі ми не можемо це створити. Є люди, які можуть створити душевну атмосферу, витиснути сльозу (актори так вміють). Чи це духовні прояви? Чи це Божа присутність? Духовні речі – не душевні, не придумані, не зіграні. І це тільки те, що може зробити Бог. Дуже важливо, вміти відрізняти де є душевне, плотське, а де це, насправді, духовні речі – пережиті, коли ми прийшли в Божу присутність, коли прийшла Його святість, прийшов Його страх, коли починає щось мінятись.

Бог з'являється Мойсею. Мойсей бачить кущ, який горить і він підходить до нього. «І побачив Господь, що він зійшов подивитися. І кликнув до нього Бог з-посеред тієї тернини і сказав: «Мойсею, Мойсею!» А той відказав: «Ось Я!» І сказав Він: «Не зближайся сюди! Здійми взуття своє із ніг своїх, бо те місце, на якому стоїщ ти, − земля це свята!» І сказав:» Я Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова!» І сховав Мойсей обличчя своє, бо боявся споглянуть на Бога!» (Вихід 3:4-6). Мойсей злякався. Він зрозумів – це Бог, Божа присутність. Чому Бог сказав не зближатись? Тому що це свята земля. Чому Бог так сказав? Тому що там був Сам Він, Сам Бог! Що відбувається по наш час? Є такі трактування сьогодні – «святе місце», «свята земля», «святі місця». Все це дуже обширні питання і кожен сам для себе визначає що це. «Святі місця» сьогодні – це об'єкт поклоніння. Люди там поклоняються, моляться, ставлять різні статуетки в цих місцях, каплички, і туди приходять різні паломники , щоб помолитись, поклонитись. Ми не насміхаємось з цього, але це до болю перекручене вчення , воно, взагалі, не євангельське.. Святе місце може бути тоді святим, коли там є святий Бог!

Біблія говорить, що ми є святі: «Але ви − вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого, колись «не народ», а тепер народ Божий, колись «непомилувані», а тепер ви помилувані! Благаю вас, любі, як приходьків та подорожніх, щоб ви здержувались від тілесних пожадливостей, що воюють проти душі. Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що вас обмовляють вони, немовби злочинців, побачивши добрі діла, славили Бога в день відвідання» (1 Петра 2:9-12). Ми приходьки, подорожуючі на цій землі, в цьому світі.

Послання до римлян, 1до Коринтян починаються – «Святі брати…!»  і дальше йде лист. Потім, звісна річ, так виглядає, що вони й не такі святі. І, тим не менше, часто, послання починаються саме так. Чому? Є кілька на те причин:

1. Принести відкриття, що Бог є святий завжди. Тобто, ми служимо святому Богу. Ми повинні зрозуміти, що яким би ти не був обдарованим, називав би себе апостолом, чи як би тебе інші не називали («сосуд Божий», бо ти пророкуєш) – ніколи це не дає тобі ніякої переваги над іншими людьми. Ти такий самий перед Богом, ти так само будеш відповідати.

2. Розуміння цієї позиції, яку Бог нам відразу дарує, коли ми увірували. Він каже: «Ти святий!» Чому? Тому що ти увірував в святого Бога. І тут народжується відкриття. Бог святий! Бог відразу нас назвав святими. Бог не чекає, що пройде 10 років, ми поживемо трішки в печері, трішки поголодуємо, трішки походимо в лахміттях і потім ми тобі намалюємо німб над головою. Бог відразу, коли ти ще простий рибак, називає тебе святим − ще за життя, при всіх твоїх немочах і недосконалостях.

Ми не добиваємось чогось заслужити, ми не хочемо досягнути чогось, чи догодити Богу, щоб, в кінці кінців, Він нас назвав Своїми дітьми, чи святими вибраними. Ми повірили в святого Бога, ми увірували в Нього і це відразу переводить нас в розряд Його домашніх, в розряд Його сім'ї. Цей статус в нас, це відкриття починає домінувати, зростати, проявлятись, і, коли ми маємо якусь спокусу, загрозу чи вибір, ми завжди маємо два варіанти: чи ми розуміємо , що наш Бог святий, відділений? Чи ми розуміємо, що Він відділив нас для Себе, Він назвав нас святими? І чи ці манери святості (те, як ми говоримо, чи ми, можливо обманюємо, крадемо, чи щось інше таке подібне), чи це подобає людині, яку Сам Бог кличе святою? І що таке святий?

Ми повинні говорити це, озвучувати, що Бог назвав нас святими. Ми не повинні боятись це проголошувати. Ми проголошуємо це перед Богом. Ціль, бажання Бога – щоб прийшов цей Божий страх, щоб приходило все більше і більше розуміння, що Бог святий. В Його присутності має бути тремтіння, благоговіння, повага, має прийти покаяння, зміна, очищення серця. Бог бажає, щоб ми навчились ходити і поступати, як святі, там де ми живемо, де ми працюємо, щоб люди нас відрізняли.

Освячення – це тривалий, постійний процес ототожнення себе з Богом і відділення від світу. Коли ми відділяємось від світу, ми відділяємось для Бога. Тому, ця наша святість, коли Бог називає нас святими – це є похідна того, чому ми будемо жити по-іншому, поступати по-іншому, чому ми не будемо так як світ. Ми не такі, бо ми Божі! Чи це дає нам якусь перевагу, зверхність над кимось? Абсолютно ні! Це дає нам якесь право донести людині істину в любові, щоб дати їй можливість бути такі, як ми.

Наш Бог святий! Ми шукаємо Його волю. Ми хочемо Йому догодити.

Якщо ми не будемо освячуватись, відділятись для Бога постійно, систематично, ми не ввійдемо в Боже Царство. «Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа» (Євреїв 12:14).

 

Проповідь в відео-форматі