Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Корекція курсу

Джим Крітчер

Існує кілька тем на які часто проповідують проповідники, особливо ті проповідники, які схильні пророкувати. Ми любимо говорити про періоди в житті, наступний сезон від Бога. Ми любимо говорити про бурі, тому що ми завжди або знаходимось посеред бурі, або на нас насувається буря. І це, як сезони – ви або в одному знаходитесь, або входите в наступний. Є ще інша популярна тема – це тема переходів, про переходи з одного сезону в наступний, або перехід з бурі, або в бурю.

Ми живемо в час, коли все сходиться не лише до того, щоб розпізнати бурю і вітер і перечекати поки це зупиниться. Справжнє питання полягає не в тому що є бурею, або що є наступною бурею, а що нам робити під час бурі?

Ми знаємо, що історично, перед кожним потужним рухом Божим була буря. Якщо дослідити історію пробуджень – те, що відбувалося перед потужним рухом Духа Святого, завжди було бурею в цій країні, чи серед цієї культури.

Ми розглянемо життя ключової особи Нового Заповіту – апостола Павла і його особисті долини конфлікту. Поглянувши в книгу Дії Апостолів, особливо, якщо ми читаємо останні приблизно 7 розділів, ми знаходимо там одну і ту ж саму історію – Павло робить щось таке, що захоплює людей – він проповідує про воскресіння з мертвих і, через це, в нього завжди виникають проблеми. І врешті, в 21 розділі ми бачимо, як його схопили через це і, фактично, його треба було рятувати від натовпу. Потім, ми бачимо, як почала розвиватись судова справа довкола нього. І ми читаємо про його виступи в суді перед посадовцями, такими як Фест і Август. І на кінець він виступив перед царем Агрипою. Дальше, він просить, щоб його вислухали в Римі перед кесарем. Але посередині того всього, що там відбувалося, перед Павлом явився Господь. Писання, навіть, говорить, що Господь стояв поруч з Павлом: «А наступної ночі став Господь перед ним і промовив: «Будь бадьорий! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкувати й у Римі!» (Дії Апостолів 23:11). Це говорить про близькі стосунки, які Павло мав з Христом. Господь сказав, що йому також  належить свідчити в Римі. Коли таке промовляє Бог, коли Боже Слово промовлене, то Воно встоїть будь-яку бурю, будь-який конфлікт і Воно є початком і кінцем будь-якої справи. Але хто з вас знає, що від моменту, коли це Слово було висловлено і до моменту, коли Воно себе втілило, власне, посередині, між тими двома фазами випробовується наша віра? В цьому відрізку часу проявляються певні речі всередині нас.

Читаючи Дії Апостолів 27, ми бачимо, що тут Павло і інші полонені готуються відплисти на кораблі. Це займає багато часу, що стало занадто пізно в часі року відпливати на кораблі. І тут, Павло має Слово від Бога. Павло застерігає інших. «А як часу минуло багато,і була вже плавба небезпечна, бо минув уже й піст, то зачав Павло радити, говорячи їм: «О мужі! Я бачу, що буде плавба з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу й корабля, але й для наших душ» (Дії Апостолів 27:9-10). Коли ми бачимо таке Слово в Писанні, завжди є проблема – слово «але». І дальше ми читаємо: «Та сотник довіряв більше стерничому та власникові корабля, ніж тому, що Павло говорив. А що пристань була на зимівлю невигідна, то більшість давала пораду відплинути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітрам із півдня та з півночі» (Дії Апостолів 27:11-12). Отож, більшість вирішила, що їм треба все-таки відпливати. Хто з вас знає, що це небезпечно прислуховуватись до більшості? Більшість рідко буває правою. І дуже часто, існує лише один голос, Який промовляє проти всієї більшості. Цей голос є голосом Самого Бога. Отож, вони вирушають. І на початку все було добре. Але, ось,що ми бачимо дальше: «Але незабаром ударив на них рвачкий вітер,що зветься евроклідон» (Дії Апостолів 27:14). Вони опиняються посеред бурі. Від того моменту все почало котитися вниз дуже швидко. Корабель почав розлітатися на частини і, щоб якось укріпити його, вони почали обмотувати його канатами. На кінець, написано, що вони почали викидати за борт весь вантаж. Наступного дня вони почали викидати все корабельне спорядження за борт. Дальше наступає такий момент, коли Павло каже: «А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: «О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, − і обминули б були ці терпіння та шкоди. А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні одна душа з вас не загине, окрім корабля. Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому служу, та й прорік: «Не бійся, Павле… » (Дії Апостолів 27:21-24). І далі він говорить те, що він сказав в Дії Апостолів 23:11. Він повторяє місію: «… бо треба тобі перед кесарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе». Тому-то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано» (Дії апостолів 27:24-25).

Корекція курсу

Зустрічі з Богом призначені саме для того, щоб скоригувати наші напрямки. Бог рідко нам Себе демонструє заради того, щоб продемонструвати Себе. В більшості випадків, коли ми бачимо, як Бог надприродно зустрічається з людиною, Він, в той момент, для неї щось має. В більшості випадків це є зміна напрямку. В Дії Апостолів 9, по дорозі в Дамаск, Павла осліплює вогонь з неба і Бог в цей момент розвертає його в інший, протилежний напрямок.

Чи не радієте ви з того, що ви мали священну зустріч з Богом і Він направив вас в протилежному напрямку? Адже, Біблія каже, що всі ми були на прямій дорозі до пекла, але Бог, по Своїй милості і доброті, прийшов і зупинив нас, підняв нас, розвернув нас і направив наше обличчя в протилежний бік.

Павло застерігав всіх наперед, так вони могли б уникнути всіх тих труднощів і проблем, але… Це викликає в нас питання – «Чи ми слухаємо?», і разом з цим інше – «Чи можна нас перервати?» Переважно, більшість з нас, не любить, коли нас переривають. Але Бог спеціалізується на перериванні. Біблія каже, що Бог завжди говорить, попри те, що ми можемо не зауважити, як Він нам говорить.

Ми ігноруємо Духа Святого весь час. Бог намагається нам допомогти переміститись найкоротшим шляхом між двома точками, але ми відмовляємось і кажемо, що ми все знаємо, як це робиться. А потім, ми думаємо, чому ми застрягли в житті, чому нам займає так багато часу добратися звідси туди? Тому що ми перестали слухати. Ми не хочемо, щоб нас переривали. З другого боку, дехто з нас, не любить, коли нас поправляють. Навіть, якщо це для нашого добра. Нам це не подобається. Багатьох з нас виправляли в минулому неправильним способом − можливо, хтось з батьків, можливо, вчителі чи тренери. Хтось жорстоким чином нас виправляв. Вони не були лагідними і добрими до нас. І від такого виправлення ми отримали відкинення.

Коли Бог направляє і поправляє – це не є відкинення. Він нас не відкидає. Якби Богу було байдуже, Він би нас не поправляв. Якби Йому було байдуже, Він би до нас нічого не говорив. Як батьки, ми хочемо, щоб наші діти уникнули якомога більше конфліктів і болю, і для більшості з наших дітей, більшість їхніх конфліктів і болю походить від того, що вони не слухають. Життя саме по собі повне болю і конфлікту.

Ми всі боїмося бурі. Жоден з нас не хоче мати бурю, але кожен хоче мати те, що приносить з собою буря. Пророк Наум сказав, що його шлях є в бурі. Ми всі хочемо дощу. Ми просто не хочемо тих хмар, які приносять дощ. Ми всі хочемо чудес, але ми не хочемо тих обставин, які приносять чудеса.

Ми робимо стільки наголосу на бурях, але ми й так знаємо, що бурі зближаються. Найбільший наголос ми мали б робити на тому, з ким нам перебувати під час бурі і як пройти крізь бурю, а не просто в ній чекати, поки вона сама перейде. Ті ж самі вітри, які проти нас дують, є тими самими вітрами, які, в кінцевому результаті, проштовхнуть нас вперед. Той вітер протистояння, який дує в ваше життя, є швидше за все тим самим вітром, який відкриє для вас двері, який видує вас і запустить вас в ту долю, яку Бог має для вас. Ми докоряємо деяким з тих вітрів, але, в реальності, це є Богом послані вітри.

Настільки їх потрясло цією бурею, що їм прийшлось викидати свої речі за борт. Неймовірним є те, що вам не знадобиться під час бурі! Що ви назбирали з собою по дорозі, що вам зовсім не пригодиться? Які рани ми назбирали? Яке непрощення ми з собою носимо? Що ми в бурі придбали такого, що нам не потрібне? Що нам потрібно викинути за борт? Декому з нас потрібно запросити Духа Святого в наше життя, щоб Він порозгрібав весь той непотріб з нього. Чи ми довіряємо Богові достатньо, щоб впустити Його в своє життя і викинути з нього все те, що Він не хоче, щоб ми мали?

Багато з нас намагається робити щось, для чого Бог нас не задумував. І ми собі думаємо, чому в нашому житті цілі серії невдач і розчарувань. Одна справа – попросити Бога, щоб Він забрав непотріб з нашого життя, а інша – віддати Йому кермо від свого життя.

Якщо ми розглянемо одне із значень слова Господь, то воно означає «Благословенний Управляючий». Ми називаємо Його Господь, а Він не може бути Господом, якщо ви не дозволите Йому керувати, управляти вашим життям. Бог хоче приблизити нас до більшої спільності з Ним і до спільності один з одним. Коли вітри починають дути і ми хочемо почути когось під час вітру, то ми нахиляємось до нього. Зближайтеся до Бога, але також в спільноті зближайтеся один до одного!

Коли починають дути вітри, бурі, чи знаємо ми хто є тією спільнотою братів чи сестер, кому ми подзвонимо і попросимо  про допомогу, чи щоб вони молились за нас? Кому ви довірите відкрито кожну деталь свого життя?

Навіть, під час бурі Бог задуває нас в несподівані місця для того, щоб Він міг Себе унікально проявити перед нами (Дії апостолів 28:13-14).

Бог на ваше життя хоче привести помазання на завершення – речі, які витривалі, ті речі, на які ви чекали і хотіли дочекатись їх. «Я певний того, що той, хто в вас розпочав добре діло, виконає його аж до дня Христа Ісуса» (Филип'ян 1:6). Бог хоче вилити Свою благодать на довершення, щоб ви могли в кінці речення поставити знак оклику «!» і сказати: «Зроблено!», «Довершено!». В цьому є відпочинок. Багато з вас втомлені. Ви, просто, виснажені. Спочинок – це прояв завершення Божого.

Не бійтеся бурі! Не бійтеся змін, які прийдуть в результаті тої бурі! Чи ви слухаєте? Чи ви дозволяєте, щоб вас перервали? Що ви назбирали в своєму житті з того, що Бог ніколи не задумував, щоб ви його колекціонували? Чи ви довіряєте Богові достатньо для того, щоб впустити Його і дозволити  Йому скоригувати ваше життя? Зближайтеся в спільноті в спілкуванні з Ним і один з одним ближче! І входьте до кінця в Його завершальну благодать!

Проповідь в відео-форматі