Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Твій день долі

Том Джексон

Наш Бог – суверенний Бог. Він тримає все під Своїм контролем. Він царює і контролює все.

Ми прийшли в це царство в певний час. Наше життя – не є випадок. Бог поставив нас на цій планеті в момент свого вибору з певною ціллю. Є певна доля, певний намір і все це є для нашого життя. Коли ми подорожуємо в нашому житті, є певні моменти, коли це є не прості звичайнісінькі дні. Коли ми прокидаємось зранку і починається новий день, це виглядає так, що це просто звичайний день, але цей день стає днем нашої долі. Ми не знаємо, коли наступлять ці дні, але наша робота, як послідовників Христа – це жити кожен день так, як ніби це день нашої вирішальної долі.

Подивимось на життя Давида і дещо собі проаналізуємо.

«І взяв Самуїл рога оливи, та й помазав його серед братів його. І Дух Господній злинув на Давида, і був на ньому від того дня й далі. А Самуїл устав, і пішов до Рами» (1 Самуїлова 16:13). Ми бачимо, як Самуїл приходив помазати Давида. І ось, що цікаве – Самуїл не впізнав Давида, як того, якого потрібно було помазати. Він хотів помазати когось іншого. Давида ще ніхто не знав.

Помазання призначене для майбутньої мети, а не для вчинків минулого. Дехто з нас думає, що якщо ми, дійсно, будемо гарно поводитись, то, можливо, тоді ми отримаємо те, що називається помазанням. Але Бог дає Свою надприродну змогу – це помазання для певної цілі.

Коли Бог дивиться на життя Давида, Він не дає йому це помазання, як нагороду за щось, але Він дає йому це помазання, тому що була певна ціль для Давида, яку він мав виконати. Так  і в вашому житті – Бог має помазання для вас, Бог має Божественну надприродну здатність для кожного з вас, не через те, що ви були просто хорошою людиною, а через те, що в вас є Божественна ціль, щоб ви її здійснили. Тому, вам потрібно триматись цього помазання. Воно є дуже важливим, тому що воно зв'язує вас з ціллю Божою.

Ми можемо бачити, що Ізраїль знаходився в той час посеред битви. «І стояли филистимляни на горі з того боку, а Ізраїль стояв на горі з цього боку, а поміж ними долина» (1 Самуїлова 17:3).

Наша доля відкривається в контексті протистояння. Якщо б филистимляни не знаходились у війні з Ізраїлем, ми б не знали ким був Давид. Якщо б не було Голіафа, не було б филистимлян, не було б війни, Давид залишався б просто хорошим пастушком, і ми, навіть, не знали б ким він є. Дехто з нас хоче досягнути величності, але ми не хочемо зустріти протистояння. Коли Бог має для нас цю долю, Він хоче, щоб ми зустрілися з опозицією в нашому житті.

Дальше, читаючи історію про Давида, ми бачимо, що ізраїльтяни кожного дня, прокидаючись, чули зневагу від Голіафа: «І сказав филистимлянин: «Я цього дня зневажив Ізраїлеві полки. Дайте мені чоловіка, і будемо битися вдвох». І чув Саул та весь Ізраїль ці слова филистимлянина, − і вони перестрашилися та сильно налякалися» (1 Самуїлова 17: 10-11). Коли Саул і Ізраїль чули цього филистимлянина, вони дуже лякалися.

Слухати не ті новини – це є перший крок до поразки. Ми оточені голосами. Ми оточені людьми, які постійно до нас щось говорять. Певна культура до нас промовляє, радіо говорить до нас, світ говорить до нас. Стежка до перемоги – це знайти правильний голос і його чути. Ізраїльтяни слухали не ту інформацію і результатом цього було те, що в них був цей страх. Ми бачимо, що коли виходить филистимлянин, ніхто з Ізраїля навіть не рухається.

 Дальше ми читаємо про Єссея і його сина Давида: «І сказав Єссей до сина свого Давида: «Візьми-но для братів своїх ефу цього праженого зерна, і десять цих хлібів, та й віднеси скоренько до табору до своїх братів. А цих десять кусків сиру віднесеш для тисячника, і розізнаєш про поводження братів своїх, і вивідай про їхні потреби» (1 Самуїлова 17:17-18). Ми очікуємо, що має з'явитись хтось великий, а історія повертається до маленького пастушка, який несе зерно, сир і хліб. Вірність у малому ставить нас у позицію відігравати значимі ролі. Давид був чемпіоном, але він знаходився не в тому місці. Як йому було потрапити в правильне місце? Йому потрібно було бути вірним в малих речах – вірним з хлібом, з зерном, з сиром. Спочатку нам треба навчитися бути вірними в малих речах.

Коли Давид прийшов, він говорив слова віри: «І спитався Давид тих людей, хто стояв з ним, говорячи: «Що буде зроблене тому, хто вб'є цього филистимялнина й здійме образу з Ізраїля? Бо хто цей необрізаний филистимлянин, що так зневажає полки Живого Бога?» (1 Самуїлова 17:26). І дальше Давид сказав Саулу: «Хай не лякається нічиє серце через нього. Раб твій піде, і буде битися з отим филистимлянином» (1 Самуїлова 17:32). Вірність промовляє з вірою. Як тільки Давид починає промовляти віра наповняє всіх. Вона з'являється. Всі наповняються цією вірою. Ми бачимо відповідь, яку отримує Давид: «І сказав Саул до Давида: «Ти не можеш піти на того филистимлянина битися з ним, бо ти малий, а він вояк від своєї молодости» (1 Самуїлова 17:33). Завжди доля спіткається з сумнівом Божих людей від Божих людей. Ми не очікуємо від ворога. Не дивно, що сумнів може прийти від ворога, але якщо він приходить від Божих людей, тоді це вже подвійне розчарування. Бог дає нам мрію. Коли Бог закладає слова віри в наше серце, нам потрібно продовжувати говорити з вірою. Ось якою була відповідь Давида на сумнів: «І сказав Давид до Саула: «Твій раб був пастухом свого батька при отарі, і приходив лев, а також – ведмідь, та й тягнув штуку дрібної худоби зі стада, а я виходив за ним, і побивав його, і виривав те з пащі його. А як він ставав на мене, то я хапав його за його гриву, та й побивав його» (1 Самуїлова 17:34-35). Давид нагадував Саулу про ті перемоги, які він вже колись здійснював в минулому. Доля будується на одній перемозі за раз. Як може нація бути досягнутою Євангелією? Один учень за один раз – коли ви спілкуєтесь, ділитесь Євангелією. Як нація може отримати спасіння? Одна перемога за раз. Доля будується на одній перемозі за раз.

Доля продовжує говорити з вірою знову і знову, і знову… Ми не просто один раз проголошуємо нашу віру, але ми продовжуємо говорити і проголошувати слова віри. Давид практикував проголошувати свої слова віри кожного разу, раз за разом.

Дальше ми читаємо, що Давид нарешті приходить і зустрічається з велетнем. «І сказав филистмлянин до Давида: «Ходи ж до мене, а я твоє тіло віддам птаству небесному та звірині польовій» (1 Самуїлова 17:44). Темрява шукає як злякати долю. Бог має план, Бог має намір, Бог має долю для вашого життя, але є голоси з темряви, які стараються злякати вас. Як ви будете відповідати на те, коли ви будете чути цей голос? І як відповів Давид? «І сказав Давид до филистимлянина: «Ти йдеш на мене з мечем і списом та ратищем, а я йду на тебе в Ім'я Господа Саваота, Бога військ Ізраїлевих, які ти зневажив. Сьогодні віддасть тебе Господь у мою руку, − і я поб'ю тебе, і відітну голову твою з тебе, і дня цього я дам падло филистимського табору птаству небесному та земній звірині. І пізнає вся земля, що є Бог Ізраїлів!» (1 Самуїлова 17:45-46). Як Давид протистоїть словам, які линуть з темряви? Дуже легко – довіряючи Богу. Доля здійснюється через довіру Богу.

Ми бачимо, як закінчується ця історія: «І сталося, коли филистимлянин устав і пішов, і зблизився до Давида, то Давид поспішив і побіг до лави навпроти филистимлянина. І простяг Давид руку свою до торби, і взяв звідти каменя, та й кинув із пращі, − і вдарив филистимлянина в чоло його. І той камінь втявся йому в чоло, − і він упав на обличчя своє на землю. І отак переміг Давид филистимлянина пращею та каменем, − і вдарив він филистимлянина, та й убив його,а меча не було в Давидовій руці» (1 Самуїлова 17:48-50). Доля Давида була здійснена, коли він використовував те, що йому Бог дав. Доля перемагає спорядженням даним Богом. Комусь з нас не подобається та зброя, яку Бог дає нам. Ми дивимось на зброю, яку мають інші люди і ми б хотіли мати їхню зброю, але їхня зброя для того, щоб вони здійснили свою долю. Ваше спорядження, ваші дари, таланти, ваша особистість, те, як ви створені – це для вашої долі. Бог дає кожному з нас певне спорядження, щоб ми здійснили свою власну долю. Не дивіться на те, що ви не маєте, а дивіться на те, що ви маєте, що Бог вже дав вам.

Було б чудесно, якби ми могли натиснути кнопку «Пауза»  після перемоги, але ми не можемо. Іншого дня ми прокидаємось, усвідомлюючи , що цей день також призначений для долі нашої. Слава Богу за перемоги, які ми здійснювали, але ми не зможемо жити  в тих перемогах. Ми дякуємо Господу за них, але нам потрібно жити і входити в наступний день.

Коли ми дальше читаємо про життя Давида, ми бачимо іншу картину. «І було Давидові дуже гірко, бо народ говорив, щоб його вкаменувати, бо засмутилася душа всього народу, − кожен обурився за синів своїх та за дочок своїх. Та Давид зміцнився Господом, Богом своїм» (1 Самуїлова 30:6). Як швидко міняються люди. Ми бачимо з одного боку, вони вже готові поставити Давида за царя, як переможця великана, а кілька розділів пізніше – вони вже хочуть його вкаменувати.

Якщо ви базуєтесь на своїй особистості, на тому, що інші люди говорять про вас, ваше життя буде подібне до американських гірок, спочатку ви будете вгорі, а потім – внизу, тому що люди дуже міняються. Що ж зробив Давид? Сказано, що він зміцнився Господом. Іншими словами, доля перемагає в часи розчарування. Ви будете зустрічати хмари слави Божої і, також, моменти темряви. Ви будете проходити через такі сезони, коли ви будете думати, що ваша доля не здійсниться, коли ви будете зустрічати людей, які будуть готові вкаменувати вас, але проходячи ці моменти, вам потрібно навчитися робити те, що робив Давид – зміцнятися Господом. Чому це так важливо? Тому що ми народжені для певного часу, як цей! Тому що Бог поставив нас сюди, на цю планету для певної цілі! Є доля, є поклик, є намір для нас. І ось в чому річ – ця  справа не стосується лише вашого життя. Ця справа – в досягненні вашої нації Євангелією. Ця ціль вимагається від кожного з нас, щоб кожен з нас сказав «Так!» цілі Божій.

Бог має ціль! Бог має намір для вас! Він має долю для вас, для цієї нації і, також, для вашого життя! Ваше життя є життям долі! Скажіть «Так Бог!» кожного Божого дня!

Проповідь в відео-форматі