Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Пустиня, як місце приготування, захисту і забезпечення

Джим Крітчер

Читаючи книгу Естер, ми можемо побачити, що Естер опинилася у дуже цікавій ситуації, яка загрожувала їй, навіть, життям. І приходять такі відомі слова Писання: «…А хто знає, чи не на час, як оцей, досягла ти царства!..» (Естер 4:14). Писання говорить про повноту часу – що в повноту часів Бог послав Свого Сина. Дуже цікаво, що Боже розуміння повноти часу і наше розуміння рідко співпадають. Бог рідко з'являється там, де ми хочемо Його в цей момент, але Бог з'являється саме тоді, коли Йому потрібно з'явитися. І в цій повноті часу Бог робить щось в нашому житті і з нашим життям. В цю повноту часу Бог пришле нам чоловіка, чи жінку, чи, навіть, людей, щоб зруйнувати і знову відбудувати. Дуже часто це є і подія, і процес. Ми всі люди, які орієнтуються на події. Ми всі шукаємо великі моменти. Часто, ми не любимо процесу, процесу того, як Бог використовує людей і посеред цього, коли Він кличе, коли Він поміщає. Ми знаємо, що Бог нічого не робить без цілі, чогось, що не є продуманим до кінця. І нічого в Богові немає випадкового. Ми знаємо, що Бог поміщає точно. Боже покликання певне і це наша ціна.

Яків в 5 розділі говорить про пророка Іллю (Якова 5). Він говорить тут  про молитву віри. Мова йде про те, що молитва висловлена в вірі є досягнутою. І він проводить аналогію з Іллєю. Він говорить ці неймовірні слова, кажучи, що Ілля був чоловіком подібним до нас (Якова 5:17). Один з перекладів каже, що він був людиною такої самої природи, як наша. Ілля помолився, щоб не було дощу і три з половиною роки не падав дощ на землю. Знову помолився – дощ пішов і земля почала родити.

Ми також читаємо про Іллю в 1 Царів 17. Ми не знаємо багато про тішб'янинів, але нам, напевно, треба бути досить міцними, щоб бути тішб'янинами. Перший раз, коли ми чуємо від Іллі, він перекриває «краник дощу» у відповідь на те, що ізраїльський народ відійшов від Бога. Це перше, що ми бачимо, він робить. Потім, читаючи 1 Царів 18, ми бачимо там одну з найвідоміших історій Старого Завіту – пророк Ілля на горі Кармел і 850 пророків, яких він прибрав одним махом. Вогонь сходить з неба на жертву, люди падають, проголошуючи, що Господь є Бог, і, потім, Ілля вбиває мечем всіх тих неправдивих пророків. Дальше, ми читаємо, що цар Ахав одружений з дуже цікавою панною. Її звати Єзавель. Вона була погана жінка. Вона була жорстка. Єзавель представляла не тільки духовну владу, але ми також починаємо розуміти, що справжньою силою, власне, за кулісами була Єзавель. Ахав приходить додому сумний і розповідає , що Ілля присоромив його, повбивав всіх їхніх пророків і перед всім народом виставив їх в не дуже гарному становищі. Отож, Єзавель посилає повідомлення Іллі кажучи, що вона йде по нього і він помре. Якою ж була відповідь Іллі? День до того він спілкувався з Ахавом, який запитував його: «Чи це ти, що непокоїш Ізраїля?»  (1 Царів 18:17). І тут Ілля має конфлікт з Ахавом. Він не боїться конфлікту. Він входить прямо в нього. І разом з тим, яка його реакція, коли Єзавель пригрозила йому? Там написано, що він боявся за своє життя і почав втікати. 24 години (один день) – тут же вогонь зійшов з неба, як доказ його поклоніння. Бог не тільки підтвердив, що Ілля є та людина, але Він Себе доказав іншим. І народ повернувся до Бога. Що ж сталося за день? Ілля починає втікати і прибігає в пустелю. Він залишає свого слугу в Беер-Шеві, і після того проходить ще один день подорожі, і, дальше написано, що він сів під кущем і сказав Богу, щоб Він дозволив йому померти. Він був в такому сильному відчаї в своїй душі, що він реально хотів, щоб Бог його вбив. Дальше сказано, що він ліг і заснув. Його розбудив ангел. Прийшло забезпечення – теплий хліб і вода. Написано, що він поїв і дальше пішов спати. Далі, історія каже, що знову, вдруге, прийшов ангел до Іллі і сказав: «Устань, попоїж, бо дорога тяжка перед тобою» (1 Царів 19:7).

Та подорож, яку Бог призначив для нашого життя дуже часто важка і для нас. Бог приготував надприродну їжу, яку нам потрібно їсти, щоб здійснити цю подорож. І далі історія каже, що коли Ілля підкріпився цією їжею, він продовжував іти ще 40 днів, щоб дійти до Божої гори. Той хліб, який ангел давав йому їсти, явно був якийсь чудесний хліб. І ось, він опиняється на горі Хорив – на горі Божій.

Перш за все, дуже цікаво,що Єзавелі не вдалося його вбити. Замість того, щоб прислати людей вбити Іллю, вона послала погрозу, тому що погроза несла набагато більше шкоди, ніж будь-яка реальність, яка могла повстати проти Іллі. Погроза існує завжди для того, щоб породити страх. Хто з вас знає, що страх – це є мова диявола? Ми знаємо, що брехня – це його рідна мова. Писання нам каже, що в більшості випадків ця брехня є страхом. І, власне, саме через погрозу Ілля почав втікати.

Ми живемо в дуже складні часи по всьому світу. Погрози походять з усіх кінців світу – потопи, політика, Північна Корея і т. д. Одна з найважливіших речей, яку ми маємо знати в цей час – це те, ким є наш ворог. Дуже часто, ми воюємо проти того всього, що не є нашим ворогом. Ми зараз визначаємо багатьох наших ворогів – певних людей, народи, релігії… Будуємо стіни, щоб їх не пустити… Але справжній ворог є наш страх. Відома цитата одного з минулих президентів США говорить про те, що єдине чого нам слід боятися – це боятися самого страху. І нам потрібно розуміти, що та сама погроза і страх, що вплинуло на те, що Ілля почав втікати в пустелю, впливає і на багатьох з нас.

Єзавель прогнала Іллю. Дивовижно, він вже воював і переміг. І тут, він втік від простої погрози і страху… Як часто ми втікаємо від конфлікту?

Коли ми знаходимось в пустині, Бог найпотужнішим чином зустрічає нас. Ми, часто, ототожнюємо пустиню з місцем, де ми не хочемо опинитись. Там немає нічого, крім піску і жари. Але саме пустиня стає місцем приготування, місцем захисту і, навіть, місцем забезпечення. Писання говорить про те, що Ісус до того як розпочав Своє служіння був ведений Духом Святим в пустиню, щоб там Його диявол спокушував. Це було місцем приготування навіть для Ісуса. Дуже часто пустиня може бути місцем забезпечення. Ми знаємо, що ангел приніс Іллі два рази їсти. Перша їжа – це була їжа відновлення (це їжа, яка відновила його від минулого). Їжа, яку ми приймаємо, яка називається євхаристія – ми зближаємось до духовного столу. Ісус назвав Сам Себе Хлібом Життя. Він був зламаний за нас, а Його кров була пролита за нас, щоб очистити нас від наших гріхів і переступів. Це їжа відновлення, яку треба прийняти. І також є наступна їжа – їжа приготування, яка запускає нас в наше майбутнє. Цю другу їжу не можна споживати не прийнявши першу.

В пустелі для нас є унікальний захист. В Об'явленні 12 описана картина про жінку, яка ось-ось має народити дитину: «А жінка втекла на пустиню, де вона мала місце, від Бога для неї вготоване, щоб там годували її тисячу двісті шістдесят день» (Об'явлення 12:6). Дуже часто, коли ми маємо народити щось святе в своєму житті, ворог вже тут як тут для того, щоб викрасти це новонароджене, те чим нас Бог зробив вагітними. Часто, Бог поміщає нас в пустелю, як в місце нашого захисту.

Ілля підходить до гори Божої (вона відома також, як гора Сінай). І сказано, що він пішов в печеру. Більшість богословів вірять, що ця печера в яку ввійшов Ілля, була цією самою ущелиною, куди Бог помістив Мойсея, тоді коли він попросив Його, щоб побачити Його славу. Це таке місце священних зустрічей. І Бог задав йому неймовірне питання. «І прибув він туди до печери, і переночував там, аж ось Господнє слово до нього. І сказав Він йому: Чого ти тут, Іллє?» (1 Царів 19:9). І потім Ілля перераховує Господу все своє резюме. Дуже часто, ми поступаємо так само. Якщо коротко, то ми ображені, тому що Бог не поставився до нас так, як ми того очікували. І це завжди приведе нас до проблем. Не грайте з Богом. Він знає наші мотиви.

Що ж ми бачимо дальше? Яку відповідь Бога? «І сказав до нього Господь: Іди, вернися на свою дорогу на Дамаську пустиню. І прийдеш, і помажеш Хазаїла на царя над Сирією» (1 Царів 19:15). В Бога для нього нове завдання (політичне), завдання поколінь – знайти собі заміну. Його звати Єлисей. Бог мав для нього нові справи.

Для багатьох з нас зараз Бог задає те ж саме питання – «Що ти тут робиш?» «Сину/дочко, ти на мене сьогодні ображений/ображена? Чи щось не спрацювало так, як ти собі очікував в твоєму шлюбі, з твоїми дітьми, у твоїй роботі?» Бог не ображається на ваші образи! Чи ми не раді з того?

Дуже часто, ми знаходимось в ситуації, де ми від чогось втікаємо. Можливо, ви втікаєте від свого минулого, чи від своє сім'ї? Можливо, ви намагаєтесь втекти від болю і страху? Але Бог приготував для вас Свої Божественні зустрічі для того щоб там нам вручити завдання. Бог посилає нас назовні. І як Бог мав справу з Іллєю, з його біллю, гордістю, його усамітненням, подібно, Він має справу з нами, Тому що ми такі самі люди, як Ілля.

Проповідь в відео-форматі

ddd