Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Догодити Богу

Олег Савчак

Ціль проповіді – перенести акценти від нас на Бога, від наших нужд і потреб на Його бажання і волю.

Ми, часто, приходимо на молитву, читаємо Біблію, спілкуємось з Богом, нас наповнюють якісь наші нужди, потреби, проблеми і ми ще не встигли подякувати Богу, прославити Його, як вже починаємо просити щось в Нього для себе. І чим більше ми так молимось , тим більше ми впадаємо в депресію. Сьогодні, є багато церков, які в центр ставлять людину, а не Христа, їх називають ліберальними. Формується ціла доктрина споживача – людини, яка зациклена на собі і своїх нуждах та проблемах. В людини більшість думок, молитов, роздумів, навіть над Словом, полягає в тому, що Бог ще має щось додати мені, що Він ще не додав.

Дуже важливо, час від часу, робити переоцінку своєї віри, своїх молитов, своїх служінь, проповідей, прославлення і т. д. Таку собі ревізію. Особисто для нас, Христос має стати прикладом наших акцентів – догодити Богу.

«А Той, Хто послав Мене, перебуває зо Мною; Отець не зоставив Самого Мене, бо Я завжди чиню, що Йому до вподоби» (Івана 8:29). Ісус, коли був втілений, ходив по землі, він служив, як син людський. Він нам показав приклад другого Адама. Ісус був одночасно і Богом, і людиною. Бог Отець служив в Старому Завіті голосом, силою, чудесами, землетрусами, блискавками, громом. Він являвся саме так. В Новому Завіті – в Христі. Зараз є Дух Святий на землі, серед нас.

Ісус – 100% Бог. Він був завжди на небі. Багатьом це не подобається і вони оспорюють Його божественність. Але Він є Бог Вічний, Він є Слово Боже. Він втілився для того, щоб стати сином людським і на прикладі показати Який є Бог, явити Отця з однієї сторони, а з іншої – показати нам, які б мали бути люди, якщо б не згрішили. Більше того, Він всім Своїм життям змоделював для нас приклад життя і служіння людини, тобто, щоб ми брали саме з Нього приклад сьогодні.

Люди роками моляться молитвою «Отче наш…»  і не задумуючись над нею, помолившись, біжать чинити свою волю… Молитва «Отче наш…»  для них, просто, формальна… Але Ісус навчав нас молитись молитвою «Отче наш…», проголошуючи «хай буде воля Твоя…», «хай прийде Царство Твоє…», роздумуючи над цими словами логічно, запитуючи в Бога, яка ж то є Його воля для мене особисто, що Він хоче від мене особисто? Якщо б ми почали більше про це думати, так молитись, щось почало б мінятись в нашому житті, тому що Бог нам не ворог. Чому ми, деколи, думаємо, що Бог нас заставить щось таке зробити, щось віддати, кудись поїхати, і, в результаті, ми постраждаємо від цього? Виходить, що Бог нас не любить, про нас не піклується, що Він наш ворог, якщо ми так думаємо. Але вся Біблія говорить про те, що Він має думки на добро, а не на зло. Це говорить про те, що ми не постраждаємо, навіть, якщо щось не зрозуміємо, навіть, якщо на початку це буде здаватись невигідно, як таке, що не приносить користі, як втрата, ми, врешті, побачимо, що Бог за нас.

Ісус залишив нам одну молитву «Отче наш…», тому що в цій молитві Бог ділиться Своїм серцем, Своїм відкриттям. Він каже, що, якщо, насправді, ти хочеш прожити повне життя, бути щасливим і плідним, насититись цим життям, то читай уважно цю молитву, про що Він Духом Святим спонукає нас молитись. Тому, догодити Богу починається з копіювання, або наслідування Христа, коли ми, якщо не молимось завчено молитвою «Отче наш…», то тими думками, тими істинами ми повинні молитись.

Бог благословляє нас згідно Своєї волі. Подобається нам це, чи ні, але це є правда. І, якщо ми думаємо «чому так довго?», «скільки можна?..», і т. д., і ми не приймаємо щось від Бога, ми йдемо самі і собі самі щось вирішуємо.

Перше,що ми повинні зробити – це навчитись мотивуватись в нашому житті не своїми амбіціями, а знайти в собі цей приємний і чистий мотив − просто, догоджати своєму Отцю. Це саме головне. Перша заповідь – любити Бога і любити людей.

Коли ми приймаємо якісь рішення в нашому житті, коли ми стоїмо на молитві, ми повинні запитувати, як ми можемо догодити нашому Отцю? Ми повинні за це молитися.

«Допевняйтеся, що приємне для Господа, і не беріть участи в неплідних ділах темряви, а краще й докоряйте» (Ефесян 5:10-11). Допевняйтесь – це роздумуйте, досліджуйте, запитуйте.

Ми повинні переставити акценти від нас на Бога, від наших нужд і проблем на Його волю і бажання. В Бога немає нужд, проблем, потреб. Ми не переставляємо акценти з наших нужд на Його. Він самодостатній. Він є Бог. Він створив нас з певною ціллю. Тепер, Він хоче від нас розуміння тої цілі, для чого ми створені. В Нього немає нужд, потреб, але в Нього є бажання, воля, тому що Він живий. В Нього є ціль і план.

«Тому й я, прочувши про вашу віру в Господа Ісуса, і про любов до всіх святих, не перестаю за вас дякувати, і в молитвах своїх за вас згадую, щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам Духа премудрости та відкриття для пізнання Його, просвітив очі вашого серця, щоб ви зрозуміли, до якої надії Він вас закликає, і який багатий Його славний спадок у святих, і яка безмірна велич Його сили в нас, що віруємо за виявленням потужної сили Його, яку виявив Він у Христі, воскресивши із мертвих Його, і посадивши на небі праворуч Себе, вище від усякого уряду, і влади, і сили, і панування, і всякого ймення, що назване не тільки в цім віці, але й у майбутньому» (Ефесян 1:15-21). Бог благословляє тільки те, що в Його волі. Божа воля для нас є блага, угодна і досконала. Божа воля добра, приємна і досконала в першу чергу для Бога, з Його точки зору. Але, в кінцевому результаті, буде те саме і для нас, тому що не може бути, що Бог добрий, а для нас не бажає добра, чи має щось нам на зло. Ні! Це питання часу.

Як ми можемо догодити Богу?

1. Віра

«Вірою Енох був перенесений на небо, щоб не бачити смерти; і його не знайшли, бо Бог переніс Його. Бо раніш, як його перенесено, він був засвідчений, що Богові він догодив. Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусити вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду» (Євреїв 11:5-6).

Без віри догодити Богу не можна. Коли ми приходимо до Бога, ми спаслись, покаялись, ми починаємо молитись по вірі, ми запитуємо в Бога, яка Його воля, який Його план, ми молимось «хай буде воля Твоя», «хай прийде Царство Твоє…». Наша віра зростає, ми будемо по-іншому аналізувати, по-іншому думати, будемо давати Богу перше місце. Тому, рано чи пізно, по вірі нашій ми почнемо Богу догоджати.

«І ходив із Богом Енох, і не стало його, бо забрав його Бог» (Буття 5:24). Ми ходимо з Богом. Що означає ходити з Богом? Це Його дороги, Його воля, Його шляхи є первинні. Він наш друг. Ми Йому довіряємо. Без віри ми не можемо догодити Богу. Хто приходить до Бога мусить вірити Богу, довіряти Йому. Віра йде до кінця. Ми не здаємось, не розчаровуємось.

Часто, ми боїмось думки людей, через те ми не можемо вірити. Але люди, насправді, про нас дуже мало думають. А як часто ми переживаємо, що Бог про нас подумає?

2. Послух

І сказав Самуїл: «Чи жадання Господа цілопалень та жертов таке, як послух Господньому голосу? Таж послух ліпший від жертви, покірливість – краща від баранячого лою! Бо непокірливість – як гріх ворожбитства, а свавільство – як провина та служба бовванам. Через те, що ти відкинув Господні слова, то Він відкинув тебе, щоб не був ти царем»  (1Самуїлова 15:22-23). Цар Саул найбільше думав про те, що подумають люди, тому віра в нього була відповідна. Бог дивиться на все це через призму послуху. Якщо ти хочеш догодити Богу, то все, що Він просив, чи, можливо, навіть наказував, чи ти це зробив? Ми повинні навчитись в маленьких, банальних речах бути послушними Богу.

3. Виконання Його волі, а не просто Його заповідей

Для нас заповіді можуть бути мертвими. Заповіді оживають, коли Христос поселяється в серці, коли є відносини. Чинити Його волю важливіше, ніж просто виконувати Його заповіді. Сьогодні, багато людей виконують заповіді, а Бога не знають і не виконують Божу волю, вони далекі від Бога. Ми називаємо це фарисейство, релігія. Багато людей, самі не знаючи Бога, будуть судити нас за ті, чи інші речі. Заповіді – це добре, прекрасно, але вони мають ожити. А вони оживуть тоді, коли людина хоче догодити Богу. Якщо людина не хоче догодити Богу, заповіді будуть мертві.

4. Повага, пошана

Ми, часто, притворяємось. Ми думаємо, що Бога можна обманути, перехитрити, ублажати Його видимими жертвами, а невидимим (непослухом, бунтом) робити своє і думати, що все нормально. Ні!

Віра, послух, виконання Його волі, а не просто заповідей, повага, пошана – це перші кроки на шляху розуміння  того, щоб поміняти акценти, нашу парадигму, нашу віру, наше молитовне життя, наш християнський світогляд, наше пізнання Бога і Його Слова.

«А тепер, Ізраїлю, чого жадає від тебе Господь, Бог твій? Тільки того, щоб боятися Господа, Бога твого, ходити всіма Його дорогами, і любити Його, і служити Господеві, Богу твоєму, усім серцем своїм і всією душею своєю, виконувати заповіді Господа та постанови Його, що я наказую тобі сьогодні, щоб було тобі добре» (Повторення Закону 10:12-13). Коли ми думаємо, як догодити Богу, в результаті нам буде добре, Бог нас благословить.

Проповідь в відео-форматі