Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Люди, часто, розчаровують, але не Бог

Володимир Шигінський

Бог є вірний! Він не зраджує, не підводить, не залишає нас. Він завжди близько, Він завжди відповідає на наші молитви. Світ розчарований у всьому і завжди. Ми бачимо, що робиться з світом, ми бачимо які біди, тягарі він несе із-за того, що знаходиться в непослуху Богу і не шукає Бога. Ті люди, які знають Бога, які знайшли Господа не мають підстави бути розчарованими, чи не так? Тим не менше, вони розчаровуються, або спотикаються один об одного. Люди розчаровують людей і, часто, розчаровують Бога.

Спробуємо знайти причину чому так стається. Здавалося б немає ніякого бажання розчарувати Бога, або принести розчарування в серце других людей. Ми б хотіли, щоб люди були нами задоволені, щоб вони нам довіряли. Тим не менше, в нашому житті, часто, стається навпаки.

Коли Бог був перший раз розчарований? Виявляється, на самому початку, ще в Едемському саду, коли не мало би бути розчарування, коли не мало би бути нічого такого, що б розчарувало Бога і щоб були самі перші люди розчаровані. Прийшов непослух в серце перших людей – Адама та Єви. Вони не послухали Бога і тим розчарували Його і стали самі розчаровані в житті. І дуже прикро, що так сталося, тому що і сьогодні ми пожинаємо наслідки цього непослуху Адама і Єви.

Чи були в житті мужів Божих у Старому і Новому Завітах розчарування? Чи були причини для того, щоб вони розчаровувалися? Розглянемо декілька прикладів.

Життя Йосипа

Бог показує Йосипу його майбутнє. Він дає йому пророчі сни, що він буде великим, праведним, що Господь його підніме. Йосип по своїй наївності відкриває це все своїм близьким і цим викликає заздрість і ненависть своїх рідних людей до себе. Ми знаємо яке було продовження. Йосипа продають в рабство. Він проходить через тюрми, різні переслідування, гоніння від жінки Потіфара, різні спокуси і т. д. Але на кожному місці Бог був з ним. Йосип надіявся на Бога і Він його не підвів. Його підвела жінка Потіфара, його брати, але Господь його не залишив. Йосип мав місце для розчарування. Він міг поселити в своє серце образу, недовіру до людей, не тільки до тих, які його підвели, а й до всіх. Але він, люблячи Бога, бачачи, що Бог з ним на кожному кроці, не розчарувався. І, в кінці, ми можемо бачити, що Бог підніс його і поставив на високі положення. Бог все знав заздалегідь. Він бачив серце Йосипа і знав, що проходячи все це, він не розчарується в людях і в Ньому. Коли прийшов голод в Єгипет, то через нього спасся народ єгипетський і  його рідні. Через те, що Йосип не засумнівався в Господі, що він вірив до кінця і пройшов своє поприще, велика слава була віддана Богу.

Життя Мойсея

Найбільше, хто міг розчаруватися в людях – це Мойсей. Бог дає йому над завдання – вивести єврейський народ з єгипетського полону. Це було завдання, яке по-людськи виконати було неможливо. Але Мойсей повірив Богу, довірився Йому і пішов на це завдання. І ми знаємо через що пройшов Мойсей − яким запеклим було серце фараона, скільки було кар єгипетських і скільки, одночасно, було благословінь на ізраїльський народ. Ізраїльський народ був виведений Мойсеєм з єгипетського рабства в великому благословінні і з великим багатством. Вони вийшли як переможці. Коли вони вийшли і почали йти через Червоне море, а, потім, через пустиню, ми пам'ятаємо скільки було незадоволення серед ізраїльського народу самим Мойсеєм і Богом. Прийшло велике розчарування, велика недовіра і велике випробування в житті Мойсея. Він хотів відмовитись від цього всього, але Бог був з ним і тримав його за руку. Найбільше розчарування прийшло, коли він 40 днів і 40 ночей перебував у Божій присутності на горі Сінай, а люди за той час повністю відійшли від Господа, забули про Мойсея, вилили собі золоте теля і почали поклонятися йому. І коли Бог за це недовірство Йому, цей непослух сказав Мойсею, щоб він відійшов і Він винищить цей народ, а з нього виведе новий народ, то Мойсей, будучи абсолютно впокореним перед Богом, став в проломі за цей непослушний народ, за тих людей, які так сильно його розчарували. Він покаявся перед Господом за свій народ і Бог відмінив своє рішення знищити єврейський народ. Ми знаємо, що два покоління полягло  там за 40 років, всі померли, загинули в пустелі за недовірство Богу. Яке було розчарування Мойсея в своєму народі, що вони не довіряють Богу і, через це недовірствро, не довіряли йому, як лідеру як Божому слузі, який своє життя поклав, щоб вивести цей народ з неволі на свободу. Народ був розчарований в Господі і в Мойсеєві, тому що віра їхня була ще недостатньо збудована, вони ще не мали тої віри, яка була необхідна.

Життя Даниїла

За все життя Даниїл прослужив п'ятьом царям. Він всюди був на висоті. Він ніколи не зрадив. Це були світські царі, які проливали багато крові, які вели великі війни і, тим не менше, Даниїл був вірним тим царям.  І за його вірність ті царі поважали Даниїла і Даниїлового Бога, тому що він своїм життям, своїм служінням впокоренням виявляв Бога. Він показував цим народам, царям, що є великий Бог.

Коли правив цар Дарій, він запланував поставити Даниїла другим після себе. Вся управительська верхівка визнавала, що вони не зможуть знайти в ньому ні плями, ні пороку, окрім служіння його Господу, так як вони хотіли будь-якою ціною його знищити. Уряд готує указ, який підписав цар Дарій (Даниїла 6:4-11). Що робить Даниїл? Він, так як і кожного дня, стає на коліна і молиться до живого Бога, знаючи, що його чекає. На нього доносять царю. І Дарій аж тоді зрозумів для чого був підготовлений той указ, тому що він любив Даниїла, він бачив його вірність, чистоту, його праведність. Це був мудрий цар, але порушити своє слово він вже не міг. Даниїла кидають до лев'ячої ями. Цар не спить, переживає, але він собі сказав, що якщо праведний Даниїл, то Господь його вбереже. І так сталося. Господь вберіг Даниїла, Він закрив пащі левам за те, що він довіряв Господу до кінця. Чи розчарувався Даниїл в людях? Так, він був розчарований у своїх людях, своїх підлеглих, хоча він нікому нічого поганого не робив, він був чистий праведник. І праведника Бог захистив. Ми знаємо, що Дарій всіх тих, хто писали цей указ кинув в лев'ячу яму і вони не встигли ще долетіти до дна, як леви їх розірвали у повітрі.

Даниїл, будучи вірним мужем Божим, був абсолютно розчарованим в тих людях, які були довкола нього, з якими він роками управляв , роками служив, можливо, багатьом допоміг, але не розчарувався в Господі.

Ісус Христос

Ісус Христос – Син Божий, прийшов на землю, щоб послужити і життя віддати Своє за багатьох. Йогом служіння йде по дорозі на Голгофу. Він йде до Голгофи постійно. В 30 років Він починає служіння і поступово йде до кінця, але по дорозі Він навчає учнів, за Ними йдуть тисячі людей, Він зціляє, навчає, оживляє, любить, проповідує Євангелію…

Чи Ісус кому-небудь зробив прикрість, служачи на землі? Ми не знаємо жодного випадку в служінні Ісуса Христа, що Він комусь не догодив, щоб люди були ним не задоволені.

Коли Він йшов останній раз в Єрусалим, люди стелили віття і свої одежі і кричали: «Осанна, Царю!» Але який був фінал цього? Коли Ісус проповідував Своїм учням, що скоро вони будуть їсти Його тіло і пити Його кров, вони цього не розуміли, вони не розуміли, що це було символічно. Вони сприйняли це буквально. 70 учнів розчарували Ісуса. Потім один з учнів за 30 срібняків продав Його… Всі полишили Ісуса…Його не залишив тільки Отець. Він тримав Свого Сина за руку, Він знав куди Він йде, але не відступав від Нього.

Візьмемо сьогоднішню наше життя, наше служіння. Багато маємо сьогодні розчарувань, непевності, але також маємо мати багато віри і любові. Яка різниця між тими, які розчаровують нас і тими, які не розчаровують? Ми не можемо бути впевнені, що ті люди, які не розчаровують нас в даний час, не розчарують нас у важких обставинах. Чому так? Причина в тому, що люди не піднялися до кінця в вірі, не до кінця довіряють Господу і не до кінця люблять. Ми не дозріваємо до зрілого християнства, зупиняємось десь на якомусь рівні і дальше не рухаємось.

Ми, часто, не допрацьовуємо в житті – ми мало молимось, мало перебуваємо в Слові, мало беремо на себе відповідальності. Десь, більше нас захоплюють світські речі – справи, бізнеси, сім'ї і інші речі, і ми недостатньо приділяємо уваги тому на що нас Бог покликав – на служіння, на виконання волі Господньої. Ми не допрацьовуємо над собою і тоді, коли приходять випробування, ми можемо розчарувати самі себе, людей і Бога.

Що потрібно для того, щоб цього було якомога менше в християнстві, в служіннях? Потрібно якомога більше пробувати в Господі, якомога більше довіряти Йому і будувати особисті стосунки з Господом на рівні любові, на рівні виконання тих двох заповідей, які нам Бог залишив, навчитися любити і поважати себе, не егоїстично, а як раба Господнього, Божого слугу.

Ким ми можемо розчаруватись? Людьми, які нас оточують. А чи можемо ми розчаруватись Богом? Ніхто з нас не може розчаруватись Господом, тому що Він не розчаровує ніколи, нікого, ні за яких обставин! Він завжди вірний, завжди благословляє, завжди чекає!

Розчарування приходить від нашої незрілості в Христі, від нашого незрілого християнства, не тому, що Бог може нас розчарувати, а тому, що ми, часто, не довіряємо Богу. А не довіряючи Богу, не знаючи Бога, ми розчаровуємо самі себе і розчаровуємось в людях.

Проповідь в відео-форматі