Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Самооцінка людини

Олег Савчак

Якщо ми неправильно на себе дивимось, неправильно себе оцінюємо, вимірюємо, то, насправді, наше життя рухається абсолютно не в тому напрямку, не туди для чого нас створив Бог.

«Через дану мені благодать кажу кожному з вас не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділив» (Римлян 12:3). Читаючи це місце Писання в контексті Римлян 12:1-8 ми можемо бачити, що самооцінка, в кінцевому результаті, нас самих йде кудись дальше, глибше і задіює людей довкола нас.

Самооцінка походить від слів «цінити себе», або «виміряти себе». Це говорить про те, як людина себе оцінює, як вона себе відчуває, як вона подає себе іншим. Це стосується різних сфер. Кожен себе може оцінити як в духовних сферах, так і в простих, фізичних.

Наші цілі (чого ми хочемо досягнути, куди прийти):

− ми повинні почати чи продовжувати працювати над собою, щоб збудувати правильну самооцінку, самоприйняття або сприйняття себе;

− навчитись розглядати життя з точки зору вічного Бога, а не з точки зору земної людини (це якісь наші цілі, цінності, наші почуття).

Проблема 1 – людина з заниженою самооцінкою.

Проблема 2 – людина з завищеною самооцінкою, яка думає не скромно, більше, ніж є насправді.

3. Встановити істину – людина з правильною біблійною самооцінкою, з правильною точкою зору.

Людина з заниженою самооцінкою – це є проблема. Насправді, не слід плутати занижену самооцінку з смиренням.

Людина, яка має занижену самооцінку дуже боляче реагує на будь-яку критику. Часто, цим страждають, як недивно, диктатори і царі.

 Чому люди мають занижену самооцінку?

− вони не знають Бога;

− вплив їхнього виховання.

Гарним біблійним прикладом є цар Саул (1Самуїлова 18:5-12).

В чому була проблема  Саула як царя? Головне, що його характеризувало – це те, що він боявся думки людей більше, ніж думки Бога.

Саул побачив в Давидові загрозу і через свою занижену самооцінку він хотів знищити конкурента. Це шлях, який веде в нікуди. Така людина ніколи не збудує команду. Така людина ніколи внутрішньо не буде почуватись щасливою і ніколи не стане успішною, тому що скільки б ти не винищував людей, ти не зможеш знищити усіх. Хтось винищує фізично, а хтось духовно, морально (словами, думками і т. д.). Це була проблема царя Саула, яка, в кінцевому результаті, його знищила. Він позбувся і царства, і життя. І ми, сьогодні, бачимо його як негативного персонажа.

Людина з заниженою самооцінкою постійно потребує похвали. Всі люди люблять, щоб їх хвалили, але якщо людина на цьому зациклена, якщо її самоприйняття тільки на цьому формується, то будь-яка не похвала приносить стрес, розчарування, ми починаємо залежати від думки людей. Такі люди будуть рано чи пізно мати проблеми в застосуванні себе в суспільстві, в служінні людям. Вони завжди себе будуть приймати через призму похвали чи хаяння. В таких людей завжди будуть занижені цілі, дуже примітивні і прості. Вони будуть досягати тільки посередніх результатів і будуть жити нижче своїх реальних можливостей. І це не є смирення, а невірство. В кінцевому результаті, це неповага до Творця, тому що Творець нас створив по-іншому.

Людина з завищеною самооцінкою – це друга сторона медалі. Часто це веде до гордості і сатана сам через це згрішив. Він подумав, що він є той ким він не був створений. Він захотів слави, щоб йому поклонялись і через те він був скинений з неба на землю.

Коли людина відчуває свою перевагу над іншими людьми, вона має завищену самооцінку. Людина порівнює себе з іншими і всередині її гріє думка, що вона не така як хтось інший, що вона краща, багатша, симпатичніша і т. д. Але це не є Боже бажання, щоб ми неслись над іншими. Людина, яка відчуває перевагу себе над іншими буде підсвідомо чи свідомо опускати інших людей (використовувати принизливі жарти). Наша ціль – не опускати людей, а, навпаки, підбадьорювати, надихати, заряджати їх. Людина з завищеною самооцінкою ставить себе в рамки досконалої людини. Всі їй про це говорять і вона в це вірить. Така людина просто не пристосована пройти якусь поразку, крах чи невдачу, а Бог нас шліфує все наше життя, вчить нас, виховує, веде. Ми читаємо, як апостоли проходили труднощі – десь падали, розчаровувались, потім ставали, каялись, йшли дальше. Коли людина думає про себе вище, ніж вона є, вона дуже боїться невдачі. Якщо тільки таке стається приходить глибоке глибоке розчарування в житті. Знову ж таки це є приховане відчуття неповноцінності, яке знову виставлене напоказ.

Біблійний приклад – радник Давида Ахітофел.

«І сказав Авесалом до Ахітофела: «Дайте пораду, що маємо робити». І сказав Ахітофел до Авесалома: «Прийди до наложниць свого батька, яких він позоставив стерегти дім. І коли почує весь Ізраїль, що став ти зненавиджений у свого батька, то зміцняться руки всім, хто з тобою». І розтягли Авесаломові намета на даху, і Авесалом прийшов до наложниць батька свого на очах усього Ізраїля. А Ахітофелова порада, яку він радив тими днями, була таки певна, як питати про Боже слово, − така була Ахітофелова порада і для Давида, і для Авесалома!» (2Самуїлова 16:20-23).

Відбувається державний переворот – зрада. Син Давида повстає проти свого батька царя. Цар втікає з своє свитою. Авесалом заходить в Єрусалим і стає самозваним царем, збирає радників і приймає рішення, як цей переворот довести до кінця. Ахітофел був радником Давида, а потім він прийняв сторону сина царя.

«А коли Ахітофел побачив, що порада його не виконана, то осідлав осла, і встав та й пішов до свого дому, до свого міста. І він зарядив про дім свій, та й повісився, і помер, і був похований у гробі свого батька…» (2Самуїлова 17:23). Один єдиний раз його не послухали і він цього не зміг пережити – пішов і повісився. Це людина, яка мала завищену самооцінку, яка поставила себе на рівень Бога. Єдине відкинення його, неприйняття призвело до його погибелі, він наклав на себе руки.

Часто люди неправильно розставляють акценти, мають спотворені цінності (з кимось себе ототожнюють, визначають, наприклад, що вони негарні) і, потім, через це страждають.

«Краса – то омана, а врода – марнота» (Приповісті 31:30).

Людина з правильною біблійною самооцінкою почуває себе потрібною, цінною, важливою, шанованою. Ми, деколи, думаємо, що це є гордість, але це не так. Повага і пошана, коли ми себе так почуваємо – це не гордість. Це значить, що ти потрібний, цінний, значимий. Це нормально, це від Бога, тому що Бог нас такими створив.

Міра пошани від Творця визначає міру пошани і поваги один до одного і до самого себе.

Наша ціль – навчитись мислити, думати з біблійної точки зору. Це важко, непросто. Для того потрібно наповнятись Словом Божим, Духом Святим, потрібно проводити час з мудрими людьми, постійно вчитись, і все це є можливим. Коли ми вийдемо на такий рівень, то почнемо більше розуміти і поважати Творця і, тоді, тих людей, які створені на Божу подобу ми теж будемо шанувати.

Ми себе не повинні порівнювати з іншими. Ми мінімально маємо залежати від думки людей, які сьогодні кричать: «Осанна!», а завтра: «Розіпни!». Ми повинні навчитись робити все з біблійної точки зору, з правильної позиції, тоді в нас буде правильна самооцінка. Якщо ми будемо копіювати, наслідувати цей світ, ганятись за модою, культурою, за думкою людей, прирівнювати себе до інших, то ми завжди будемо страждати, почувати себе нещасними і, в результаті, ніякого плоду ми після себе не залишимо.

Проповідь в відео-форматі