Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Євангелізація в житті християнина

Ростислав Білосевич

Євангелізація – це не просто одноразова якась дія, не просто акт спасіння – це процес.

Євангелізація має мету – щоб ми доносили Слово Боже грішникам. З якою ціллю?

«І казав Він до них: «Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте! Хто увірує й охриститься, − буде спасений, а хто не ввірує – засуджений буде» (Марка 16:15-16). Це є Великим Дорученням від Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа, Який дав це доручення Своїм учням.

Які засоби євангелізації? Якими методами проводиться євангелізація?

− через особисте свідоцтво Слова Божого;

− через радіо, телебачення;

− через різні Біблійні трактати;

− через залучення групи прославлення, церковного хору;

− через найновіші методи (CD, DVD диски, інтернет).

Незважаючи на різні методи, все це робиться з однією метою – щоб донести вістку про спасіння кожному грішнику. Слово Боже є незмінне, але міняються методи його передачі.

Види євангелізації:

1. Індивідуальна євангелізація.

2. Багатолюдна євангелізація.

Для того, щоб провести багатолюдну євангелізацію потрібно багато підготовки. Взагалі, щоб провести будь-яку євангелізацію, потрібно починати з молитви. Багатолюдні євангелізації можуть проводитись як і окремою церквою, так і спільно з іншими церквами.

Дуже важливу роль відіграє індивідуальна євангелізація – тет-а-тет, від серця до серця. В чому вона полягає? В першу чергу, це євангелізація у сім'ї, родині. Не легко євангелізувати серед родичів.

«І: вороги чоловікові домашні його!» (Матвія 10:36). Дуже часто, ми повинні своїми ділами являти людям Христа. Як привести людину до Бога через свою поведінку, своє ставлення, свій характер?

«Так само дружини, − коріться своїм чоловікам, щоб і деякі, хто не кориться слову, були приєднані без слова поводженням дружин…» (1Петра 3:1). Так само і ми маємо коритись Богові, щоб і деякі, хто не кориться Богу, через нашу поведінку, наші справи могли теж прийти до Бога. Головне, щоб ми вміли не спричиняти тиску на людину, тому що це не приводить до доброго. Потрібно мати і витримку, і толерантність, і з добротою говорити, показувати своєю поведінкою чи ставленням до людини любов, а Сам Господь буде працювати.

На відміну від багатолюдної євангелізації, індивідуальна євангелізація не представляє собою наперед заплановану програму. Ми не повинні уникати ізоляції від грішників, і, водночас, нам не потрібно пристосовуватись до цього світу. Ми повинні уникати обох крайнощів. Нам потрібно бути природніми. Секрет притягання людей до Бога – це бути природніми.

Хтось сіє, а хтось продовжує євангелізацію над особою і вже поливає. Апостол Павло говорив: «Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив, тому ані той, хто садить, ані хто поливає, є щось, але Бог, що родить!» (1Коринтян 3:6). Дуже важливе значення має в який грунт ми сіємо. Пильнуймо про те, щоб цей грунт був зрихлений, щоб він був удобрений! Цим грунтом є серця людей.

Для чого ми проводимо євангелізацію? Для того, щоб послужити Господу.

«Бо Давид, що часу свого послужив волі Божій…» (Дії 13:36). Господь хоче, щоб кожен з нас послужив волі Божій. Це означає, що ми повинні волю Божу ставити на перше місце. Коли ми покликані служити волі Божій, ми повинні пам'ятати про те, що багато людей можуть думати, що вони все знають, але багато людей досягнули б мудрості, коли б вони не вважали, що вони вже все знають.

Якщо проаналізувати Слово Боже, коли Господь кличе людей, щоб вони йшли  і євангелізували, то можна виділити 4 групи відповідей (реакцій людей на цей поклик):

1. Мойсей – «Хто я?»

«І сказав Мойсей до Бога: «Хто я, що піду до фараона, і що виведу з Єгипту синів Ізраїлевих?» (Вихід 3:11).

2. Йона – «Тільки не я!»

3. Авакум – «А чому я?»

«Господи, звістку Твою я почув та й злякався…» (Авакум 3:2).

«Я почув і затремтіла утроба моя, задзвеніли на голос цей губи мої, гнилизна ввійшла в мої кості, і тремчу я на місці своїм, бо маю чекати в спокої день утиску, коли прийде народ, який має на вас наступати» (Авакум 3:16). Сидіти і чекати поки люди загинуть – це не є позиція християнина. Поки ми живі, поки в нас є палке бажання працювати для Господа, Господь хоче використовувати нас.

4. Ісая – «Ось я! Пошли мене!»

«І почув я голос Господа, що говорив: «Кого Я пошлю, і хто піде для Нас?» А я відказав: «Ось я, − пошли Ти мене!» (Ісаї 6:8). Незважаючи на труднощі, на те, що ми не є такими красномовними, як хтось інший, чи, що ми не маємо спеціальної гуманітарної відповідної освіти, ми повинні іти кожен з тим даром  який має, а Господь буде використовувати нас.

Що нас спонукає це все робити? Христова любов! Господь так нас полюбив і весь світ, що віддав Сина Свого:  «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16). Отож, ми спонукувані любов'ю Божою.

«Бо Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли» (2Коринтян 5:14). Велике доручення не треба виконувати з примусу, а будучи спонукуваними любов'ю, з вдячністю Богові за те, що Він нас спас і хоче спасти інших людей.

Євангелізацію проводять не тільки проповідники, диякони, хористи, група прославлення, а кожен учень Христа може проводити євангелізацію, і його можна назвати місіонером. Ми всі повинні бути місіонерами – виконувати якесь завдання, місію.

Риси місіонера:

− любов до Бога і свого ближнього;

− відсутність будь-якого тиску на особу;

− зв'язок з життям;

− природня поведінка;

− Божий план ставити вище за свій, навіть якщо той план добрий;

− прояв милосердя і справедливості до людей.

Ми всі повинні бути євангелістами, служити Богу. Господь хоче всіх нас використовувати незалежно від віку чи статті. Якою ж буде наша нагорода?

«А розумні будуть сяяти, як світила небозводу, а ті, хто привів багатьох до праведности, немов зорі, навіки-віків» (Даниїла 12:3).

Проповідь в відео-форматі