Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Характер і Божа слава

Роман Боднар

Який характер в Бога? Який характер в людини? Що таке характер? Чому є у людей важкий характер? Чому з одними людьми легко спілкуватися, а з іншими важко? Взагалі, що таке характер? Звідки він береться?

Всі люди мають різні характери. Ми можемо згрупувати подібні характери, але ми не можемо знайти одинакові. Термін «характер» грецького походження, означає «риса, ознака, або відбиток». Це є сукупність відносно стійких, своєрідних якостей якими наділена певна людина, чи особистість. Ці якості проявляються у поведінці з людьми, у відношенні до різних предметів, подій, речей і до себе.

Часто, ми кажемо на деяких людей, що вони з характером – це не означає, що інші без характеру. В кожного є свій характер. Дуже часто, людина, яка з характером хоче сказати: «Ось, я такий! Такий в мене характер!». Іншими словами, людина, таким чином, шукає якоїсь поваги, чи авторитету, і, можливо, навіть, якоїсь слави. Важкий характер не завжди означає, що людина вольова, сильна, з нею важко знайти спільну мову. Є 3 речі, які характеризують важкий характер:

1. В людини з важким характером є своя точка зору, чи позиція, яку вона відстоює і не змінює її (вона не здатна її змінити, навіть, якщо це потрібно).

2. Капризність («Якщо я так думаю, я так сказав – значить так і має бути!»).

3. Надмірна образливість (людина ображається, що її ігнорують, що з нею ніхто не хоче спілкуватися).

Важкий характер – це характер, який може змінюватися.

Що говорить про характер Біблія?

«І, відкривши уста Свої, Він навчати їх став, промовляючи: «Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне» (Матвія 5:2-3). Наша сила в Господі.

«Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони» (Матвія 5:5). Ця риса характеру в світі не дуже популярна, тому що люди для того, щоб щось вспадкувати мають бути не зовсім лагідні, а, навпаки, мають, часто, когось ігнорувати, чогось добиватись, йти проти когось. І, дуже часто, при цьому проявляється не зовсім християнські риси характеру, а навпаки. Але Слово Боже говорить нам, що вспадкує той, хто лагідний.

«Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть» (Матвія 5:6). Є люди, які не знають Бога, але вони теж спрагнені правди і справедливості. Всі люди хочуть, щоб все було справедливо. Часто, люди не бачать логічного, щасливого завершення життя, тому що всюди все несправедливо. Без віри в Бога справедливість точно не прийде.

«Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть» (Матвія 5:7). Наскільки ця риса характеру популярна сьогодні? Про кого можна сказати, що він милостивий?

«Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога» (Матвія 5:8). Це одна з головних рис характеру. Ми живемо в світі, де всі люди притворяються, де люди є не такі, як вони є насправді, де кожен хоче показати себе в іншому світлі, ніж це є насправді. Навіть, в Церкві є люди, які одягають маски (в Церкві вони одні, а насправді, коли їх ніхто не бачить – зовсім інші). І тільки Бог бачить чистих серцем. Тільки Бог знає хто є істинно такий, який він є.

«Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть» (Матвія 5:9). Дуже важко знайти в світі людей, які шукають, щоб примиритись. В основному, люди в світі за щось воюють, щось відвойовують.

Як ми можемо говорити про Божий характер? Що ми можемо бачити? Що говорить Слово?

«А Господь зійшов у хмарі, і став там із ним, та й покликав Ім'ям Господа. І перейшов Господь перед лицем його, та й викликнув: «Господь, Господь,− Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий, що дотримує милість для тисяч, що вибачає провину й переступ та гріх, та певне не вважає чистим винуватого, бо карає провину батьків на дітях, і на дітях дітей, і на третіх, і на четвертих поколіннях» (Вихід 34:5-7).

Господь показує Свою славу Мойсею. Мойсей хотів побачити Божу славу. Бог відкрив йому Свій характер, показав, Який Він є. Характер Бога – це і є Його слава. Слава Бога – Його характер.

Тепер, ми розуміємо, чому люди своїм характером теж хочуть мати славу. Ми створені за образом Божим і багато чого, що є в Бога людина, десь, хоче теж мати це, але треба користуватись правильно джерелом звідки цю славу брати – чи від свого характеру, чи, можливо, від Божого.

Ми всі живемо в світі. Характер людини формується під впливом різних обставин, подій, оточення, багатьох різних чинників, які впливають на людський характер.

Світ робить акцент на зовнішню характеристику людини. Все спрямоване на зовнішнє, а про внутрішнє, практично, нічого не говориться. В гонитві за цими зовнішніми речами, щоб не відставати від інших, втрачається цей внутрішній фокус, тому що, якщо світ на нас впливає в будь-якому випадку, то Бог, чи Біблія, чи духовний вплив на людину відбувається тільки тоді, коли вона відкриває Слово Боже, коли вона стає на коліна в молитві, коли вона приходить у Церкву, коли збираються брати і сестри на домашні групи. Люди, які не мають цих речей, їхній характер формується без цих духовних цінностей. Тому, люди стають тверді, зачерствілі. Духовний вплив на нас відбувається періодично, тільки тоді, коли ми це робимо.

Найповнішим джерелом пізнання характеру Бога (як нам бути подібними до Бога? як нам знати Божий характер?) – це є Святе Письмо. Чим більше ми його відкриваємо, тим більше ми розуміємо, якими ми маємо бути і тим більше ми преображаємось в Його образ.

Христос показав нам Божий характер. Слово, яке було від Бога до Мойсея, сталося тілом в буквальному розумінні. Люди бачили Христа, що Він є милостивий, милосердний, довготерпеливий і що Він вибачає провину і переступ за гріх та, певне не вважає чистим винуватого. Ми можемо побачити це на прикладі фарисеїв. Це люди, які любили славу людську, які робили все напоказ, щоб люди бачили. І це була  їхня слава. Вона на перехрестях молились, давали десятину, щоб всі бачили, пожертвування робили, щоб всі знали. «Проте  багато хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв,− щоб не вигнано їх із синагоги» (Івана 12:42). Тобто, вони мали якийсь певний характер, те, що їх характеризувало, і, навіть, коли вони увірували, вони боялися це змінити, бо інакше люди б почали про них думати. І вже не було б тієї слави людської, а вони її дуже любили.

Ісус розкрив Божий характер людям. Люди побачили, Який є Отець. Ісус ходив, змилосерджувався, прощав, зціляв.

Як нам змінитися? Як ми можемо змінити свій характер? Як ми можемо уподобитись до образу Божого, знаючи що Він приймає нас такими як ми є? Господь приймає нас, але Він відразу починає нас змінювати в Свій образ і подобу.

Люди в світі можуть себе дисциплінувати, змінювати свій характер різними зовнішніми чинниками, але це тільки зовнішні показники. Це те, що видно тільки ззовні. Бог міняє нас зсередини. Можливо, коли Бог починає міняти нас зсередини, це не видно відразу, але потім це проявиться в повній силі.

Як ж нам змінювати себе? Апостол Павло написав: «Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього» (2Коринтян 3:18).

Тут є декілька ключових моментів. «Ми ж відкритим обличчям , як у дзеркало, дивимося на славу Господню…» − тобто, коли ми відкриваємось перед Господом і дивимось на Його славу, на Його характер, змінюємось ми "в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього". Ось тут, наша переміна! Два ключових слова – «дивимось», «змінюємось».

Ми розуміємо хто за що відповідає. Хто має дивитись  відкритим обличчям на славу Господню? Ми! А хто має змінювати нас? Дух Господній! Важко змінювати свій характер, свої звички, але, як тільки ми відкриваємо своє лице перед Божою славою, перед Його характером, Його Дух, Дух Господній починає нас змінювати зсередини. І, можливо, люди ще не бачать тих перемін, ще немає досконалості, але ця переміна вже відбувається. Дух Господній вже працює.

Чим більше ми допускаємо Бога в своє життя, чим ближче ми наближаємось до Нього, тим швидше змінюється наш характер, тим швидше ми міняємось в Його образ і стаємо подібними до Нього.

«Блаженна людина, що в Тобі має силу свою, блаженні, що в їхньому серці дороги до Тебе, ті, що через долину Плачу переходять, чинять її джерелом,− і дощ ранній дає благословення! Вони ходять від сили до сили, і показуються перед Богом у Сіоні» (Псалом 83 (84):6-8).

Протягом життя, в будь-якому випадку, людина чогось набуває – як матеріального, так і духовного. Наше життя так складається, що ми мусимо набувати якісь матеріальні речі для життя. Ми тратимо на це час, зусилля. Часто, буває так, що люди це духовне відкладають на потім, на кінець життя, тому що духовні якості, вони вважають, потрібні будуть потім, ближче до завершення життя. Але це все дуже великий обман! Перше, що нам потрібно – це духовні речі, а вже потім матеріальні будуть. Людина, яка робить навпаки сама себе обмежує. Вона все досягає своїми силами. Вона все робить сама, їй важко, вона, десь, розчаровується. Вона не має цієї внутрішньої підтримки, того стержня, коли ми відкриваємо лице перед Богом, і Він, Дух Господній нас змінює. Важливо, чим раніше відкрити своє лице перед Богом, змінюватись в Його образ в молодих роках, щоб побачити всю яскравість і повноту життя, не шкодуючи про втрачені роки.

Чим ближче ми підпускаємо Бога, тим більше стаємо подібними до Нього, і характер наш буде більш ставати подібним до Нього.

«А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує. Йому слава та влада на вічні віки, амінь». (1Петра 5:10-11).

3 місця Писання говорять нам, що ми просто маємо перед Господом відкритися. Він нас вдосконалить, змінить, укріпить. Тому, давайте споглядати на славу Господню виявлену нам в Ісусі Христі, тому що з яким характером ми вийдемо Йому назустріч, це визначить нашу вічну долю.

Проповідь в відео-форматі