Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Є сила в очікуванні від Бога

Олег Савчак

Сам процес очікування є не менш важливий, як вже кінцевий результат очікування (коли Бог відповідає на нашу молитву, нашу віру, наше очікування). Є сила в очікуванні! Не просто є сила у відповіді, у результаті. Не просто є сила у тому, що Бог явив Себе і дав відповідь, а є вже сила в самому очікуванні від Бога.

Щоб зрозуміти силу самого очікування від Бога розглянемо 5 важливих моментів.

1. Божий план і Божий час.

Кожен з нас постійно і регулярно за щось молиться. Разом з тим, що ми славимо Бога, дякуємо Йому за все ми молимось за нужди (свої чи чиїсь). Це може бути будь-яка потреба, що б це не було – питання одруження, діти, фінанси, робота, житло, переїзд і т. д. Чи є кожна така нужда чимось приватним, таким, що стосується тільки нас особисто, чи це є щось глобальніше, глибше, що стосується не тільки нас самих?

Ми з Богом в Завіті. Що таке Завіт? Це – «Все моє – Твоє, все Твоє – моє». Якщо ми в Завіті одне з одним (так як перша Церква мала це відкриття Завіту, вони мали все спільним, носили тягарі одне одного), то і в цьому є спільність і єдність. Коли ми думаємо, що це моє особисте, то значить ми і з Богом маємо відносини на рівні «моє» («Боже, ну що тобі шкода?», «Боже, ну чому так довго?», «Боже, ну скільки ще часу чекати?» і т. д.). Але, коли ми говоримо, що є сила в очікуванні, коли ми говоримо про те, що є речі більш глобальніші, більш серйозніші, ніж на перший раз нам здається, щось буде відбуватися в нашому житті.

Луки 1:5-25 – Історія про те, як Ангел звіщає Захарію про народження Івана Христителя. Захарій був священик з коліна Аарона, і його дружина, Єлисавета, теж була з того ж коліна. Вони все своє життя, без залишку, посвятили Богу. Але дитини у них не було, так як Єлисавета була неплідною і віку старого вони обоє вже були. Коли випала черга Захарію ввійти до Господнього храму і покадити, під час кадіння йому з'явився Ангел і сповістив, що почута молитва його і його дружина народить йому сина.

Все своє життя вони молились за дитину. На той момент, коли Ангел сповістив про цю новину, вони вже навіть не молились про це, вони вже не вірили в це (Захарій був дуже здивований, а Єлисавета приховувала свою вагітність 5 місяців). На той час для них це вже було не актуально.

Коли Ангел сповістив їм про народження дитини , він сказав, що ця дитина буде на підняття багатьох, на спасіння багатьох, на привернення сердець батьків до дітей, і, головне – він приготує дорогу для Господа. Чи було народження їхньої дитини лише їхньою приватною, особистою справою, чи це була частка глобального, великого Божого плану?

Іван Христитель був предтечею Ісуса, він мав точну місію, і мав до дня, до секунди народитись в тому місті і в тій сім'ї.

Бог має свій час, Свій глобальний масштаб , навіть тоді, коли ми цього не розуміємо. Ми повинні, як віруючі, як люди в Завіті з Богом, коли ми про щось молимось, почати думати, що це є частина більшого, глобальнішого Божого плану. Бог чує молитви! Є сила в очікуванні від Бога!

2. Активне очікування.

Це означає – ми продовжуємо молитись. Ми не ображаємось на Бога, не розчаровуємось. Це означає, що ми робимо щось. Активне очікування – це вірити і добиватись того, що тобі належить.

Три приклади – Вартимей (Марка 10:46-52), жінка хананеянка (Матвія 15: 21-28), кровоточива жінка (Марка 5:25-34).

3. Виробляти терпіння, ніколи не розчаровуватись і не здаватись.

«Надією-бо ми спаслися. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що бачить, чому б того й надіявся? А коли сподіваємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю» (Римлян 8:24-25).

Очікування – це є благословіння, це є час, щоб сформувати нас зсередини, підготувати нас ввійти в Боже Царство.

4. Показник віри.

«А віра – то підстава сподіваного, доказ небаченого» (Євреїв 11:1).

Віра – це є підстава сподіваного, очікуваного. Якщо ми очікуємо, це означає, що ми маємо віру, ми будуємо своє життя на вірі, на Божому Слові. Якщо ми здаємось, це означає, що ми не є людьми віри, а ми поверхневі, ті, які розчаровуються, нарікають, зляться.

Якщо ми очікуємо, ми прийняли рішення до кінця очікувати від Бога, навіть, якщо ми чогось і не побачимо, ми не здаємось і не розчаровуємось, то Бог пошанує таку віру.

5. Головне «не народити Ізмаїла», як Авраам.

Цар Саул теж не дочекався Самуїла і самовільно приніс жертву, також "народивши свого "Ізмаїла", за що й поплатився.

(1 Самуїлова 13:8-14)

Процес очікування від Бога має силу. Він несе життя, благословення.

Проповідь в відео-форматі