Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Народжений від Бога

Борис Фенц

Часто, ми в своєму житті, коли приходять певні обставини, поразки, коли щось не виходить схильні переводити все це на гріховну природу Адама. Писання говорить, що вельми добре Господь сотворив людину і все навкруги. Але людина, згрішивши, втратила цей внутрішній образ Божий, тому що ми створені по образу і подобі Божій. Гріх прийшов в життя людини, а після гріха – смерть, старіння, прокляття… Це все почало домінувати над «старим» чоловіком. Тобто, є «старий» чоловік – це Адам, який після гріха став смертний, грішний, був відділений від Бога. В книзі Буття написано, що людина дійшла до того, що в неї були злі думки повсякденно.

Слово Боже говорить нам: «Бо коли за переступ одного смерть панувала через одного, то тим більше ті, хто приймає рясноту благодаті й дар праведности, запанують у житті через одного Ісуса Христа. Ось тому, як через переступ одного на всіх людей прийшов осуд, так і через праведність Одного прийшло виправдання для життя на всіх людей. Бо як через непослух одного чоловіка багато хто стали грішними, так і через послух Одного багато хто стануть праведними» (Римлян 5:17-19).

«Так і написано: «Перша людина Адам став душею живою»,а останній Адам – то дух оживляючий. Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне. Перша людина – з землі, земна, друга Людина – із неба Господь. Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні. І, як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити. І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде» (1Коринтян 15:45-50).

Перший чоловік Адам – жива душа, земний. Другий, точніше останній Адам – це є Ісус Христос, Людина з небес. Коли ми приймаємо Ісуса Христа в своє серце, ми приймаємо Його небесну природу. Він дає народження нашому внутрішньому чоловіку і ми стаємо подібними до Ісуса Христа за внутрішньою природою. Все в нашому житті міняється, тому що Він є дух оживляючий. «Старий» чоловік – це є гріховна природа, природа плоті. Апостол Павло пише, що вчинки плоті явні – нечистість, розпуста, чари, ворожнечі, єресі, п'янки і т. д. Далі він підтверджує ці слова, що плоть і кров не можуть посісти Царства Божого.

Коли ми прийняли Христа – ми прийняли повноту життя, тому що Він дає життя з подостатком, або надмір. Надмір – це те, що може виливатись на інших людей. Коли ми прийняли, то інші люди можуть від нас просто прийняти життя Ісуса Христа.

В житті часто так буває, що люди застрягають десь посередині – між «старим» Адамом (з старою, гріховною природою) і Ісусом Христом (останнім Адамом з новою природою, нового чоловіка). Здавалося б увірували, покаялися, але звички старі, слова старі, мислення старе, нічого не відновлюється, не будується.

«А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його, що не з крови, ані з пожадливости тіла, ані з пожадливости мужа, але народились від Бога» (Івана 1:12). Тут говориться про Ісуса Христа, про Слово, тому що в контексті написано, що Слово стало плоттю, перебувало між нами, повне благодаті та істини, і ті, що прийняли Його – Слово, Христа, їм дано владу дітьми Божими стати.

Без народження згори ми не отримаємо відкриття Христа, того, що Він звершив, для чого Він прийшов. Слово Боже говорить, що коли ми з'єднуємось з Богом, ми стаємо одним духом з Ним. Дух Божий починає свідчити нашому духу, що ми сини Божі, що ми вже не відкинуті і не покинуті. Ворог завжди старається принизити жертву Христа. Він завжди буде старатись обманювати, що ми щось недопрацювали, що нам треба ще щось зробити, заслужити. Але, коли ми народжуємось згори, наш внутрішній стан змінюється, природа Бога приходить в наше серце і в наше життя.

Як  Бог говорить про нас в Своєму Слові?

«дякуючи Отцеві, що вчинив нас достойними участи в спадщині святих у світлі, що визволив нас із влади темряви й переставив нас до Царства Свого улюбленого Сина, в Якім маємо відкуплення і прощення гріхів. Він є образ невидимого Бога, роджений перш усякого творива. Бо то Ним створено все на небі й на землі, видиме й невидиме, чи то престоли, чи то господства, чи то влади, чи то начальства, − усе через Нього й для Нього створено! А Він є перший від усього, і все Ним стоїть» (Колосян 1:12-17). Ми дякуємо Отцеві, тому що через Ісуса Христа ми стали достойними. Релігія, часто, буде говорити, що ми є недосконалі, але Слово Боже говорить, що ми є достойні. Коли ми прийняли Ісуса Христа, Отець переставив нас з царства темряви до Царства улюбленого Сина. Що таке Царство? Царство Боже всередині нас – це є праведність, мир і радість в Дусі Святому.

Саме більша проблема наша в тому, що, часто, людина не може до кінця повірити в синівство. Коли ми приймаємо Бога в своє серце, ми стаємо Його синами і доньками.

«тепер же примирив смертю в людськім тілі Його, щоб учинити вас святими, і непорочними, і неповинними пед. Собою, якщо тільки пробуваєте в вірі тверді та сталі, і не відпадаєте від надії Євангелії, що ви чули її, яка проповідана всьому створінню під небом, які я, Павло, став служителем» (Колосян 1:22-23). Це те, що звершив Ісус Христос. І Він називає Свій народ святим. Він нас оправдав, відділив від світу для Себе. Якщо ми перебуваємо в вірі – віра є ключем всього. Ми, часто, можемо молитись, але якщо ми не віримо, ми просто будемо говорити  слова. Але якщо наша віра будується на Слові Божому, ми закорінені в Слові Божому, наша віра буде зростати, ми будемо говорити слова віри і вони будуть відбуватись. Віра – це коли ми довіряємо тому, що Бог говорить в Своєму Слові.

Наше покликання – це увійти в образ і подобу Христа.

«А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі, і запашність знання про Себе через нас виявляє на всякому місці! Ми-бо для Бога Христова запашність серед тих, хто спасається, і тих, які гинуть, для одних-бо смертельна запашність на смерть, а для других запашність життєва в життя. І хто здатен на це? Бо ми не такі, як багато хто, що Боже Слово фальшують, але ми провіщаємо, як із щирости, як від Бога, перед Богом, у Христі!» (2Коринтян 2:14-17). Він називає нас «запашність». Воно є приємне Богу. Ми є приємні Богу. Те знання Євангелії, яке є в нашому серці, воно є приємне Богу. Це знання, яке ми маємо, ця запашність шириться на інших людей.

«Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають! Виявляєте ви, що ви – лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях серця» (2Коринтян 3:2-3). Ми є лист Христів написаний Духом. Бог Своїм Духом написав послання в цей світ, щоб ми показали це людям.

Господь говорить нам, що ми є нове творіння, ми народжені згори, ми сини і доньки Христові, які міцно поставлені на скелі, якою є Христос. Його Слово є світильник для ніг наших. Ми слідуємо за Великим Начальником і Виконавцем віри, Який наказує невидимому і воно стається. Він вчора, сьогодні і навіки Той Самий! Він ніколи не міняється! Його рука простягнута, щоб допомагати. Він називає нас синами і доньками, непорочними. Його Слово міняє наш розум, і ми не підкоряємось «старому» Адаму. Наша природа від Нього з небес. Ми глибоко закорінені в Ньому, посаджені в Ньому, в Ньому заховані. Це є наш Бог!

Проповідь в відео-форматі

ddd