Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Який твій наступний крок

Олег Савчак

Часто ми  через свою лінь, байдужість, невірство або страх  не хочемо думати про важливе  запитання в нашому житті – «Який мій наступний крок?».  Отож, подивимося на життя Авраама і його ходження перед Богом.

«І промовив Господь до Аврама: Вийди зо своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу. І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє, і будеш ти благословенням. І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну. І благословляться в тобі всі племена землі!» (Буття 12:1-3).

Перед цим, трохи вище, ми читаємо: «І взяв Терах  Аврама, сина свого, і Лота, сина Гаранового, сина свого сина, і Сару, невістку свою, жінку Аврама, свого сина, та й вийшов з Уру халдейського, щоб піти до краю ханаанського. І прийшли вони аж до Харану, та й там оселилися. І було днів Терахових дві сотні літ та п'ять літ. І Терах помер у Харані» (Буття 11:31-32).

Батько Аврама разом зі  своїм сином та іншими родичами вийшов з Уру Халдейського, міста, яке було на той час досить розвиненим та цивілізованим, і йде в Харан (це територія південного сходу сучасної Турції). Відстань між тими містами складала приблизно 1000 км. Люди в той час ходили від 20 до 40 км в день. Тобто, ця відстань займала ходьби тривалістю приблизно місяць часу. Коли вони виходили з Уру, написано, що вони вийшли в землю ханаанську. Це була їхня ціль від самого початку. Але ми бачимо, що вони осіли в Харані, де й помер батько Аврама. Ця земля вже стала їхньою, можливо, вже в якісь мірі їхня ціль втратилась, можливо, вони вже почали забувати про Ханаан. Скільки часу вони там перебували ми не знаємо. Могло пройти багато років.

Ми, деколи, так думаємо, що віра – це коли кожен день нам треба почути щось від Бога,і постійно робити карок в невідомому напрямку. А виявляється, що віра – це означає почути від Бога Слово, визначити ціль,   зробити перший крок в правильному напрямку і потім продовжувати йти, не звертаючи зі своєї дороги.

Коли пройшов вже якийсь час, в Буття 12:1-3 Господь вже говорить до Аврама. Тут, Господь пригадує йому ту початкову ціль – чому вони з його батьком вийшли з Уру,  куди вони мали прийти, а де вони знаходяться зараз.

Багато з нас вийшли з Уру халдейського, ми зробили крок віри, ми звільнились від чогось, досягнули щось, ми колись проголосили нашу ціль, заявили куди ми йдемо. Але в Харані для багатьох з нас занадто добре…Тим більше, ми не можемо вже це назвати невірством і непослухом, тому що ми вже не залишились в Урі, ми зробили крок, ми пройшли шлях, ми довірились Богу, і навіть принесли якись плід… Проходить час, а ми не йдемо дальше. Це вже не Ур, але це і не Ханаан, проходять роки і нічого не міняється.

Бог сказав до Аврама, щоб він вийшов з Харану, Буття 12:4  говорить про це: «І відправивсь Аврам, як сказав був до нього Господь…» 

Існують 3 кроки на шляху нашого життя:

1. Крок віри

2. Наступний, послідовний крок

3. Крок в протилежному напрямку

Крок віри – це послух Богу. Не існує кроку віри без Бога, без Його Слова, без відкриття і без послуху. Це не означає, що коли ми просто щось хочемо зробити ризиковане чи нове, то це «крок віри». Крок віри напряму пов'язаний з Богом.

«І відправивсь Аврам, як сказав був до нього Господь…» (Буття 12:4). Те саме дублюється в Новому Завіті: «Вірою Авраам, покликаний на місце, яке мав прийняти в спадщину, послухався та й пішов, не відаючи, куди йде» (Євреїв 11:8). «Не відаючи, куди йде» − це означає, що він не знав, як це буде і що там буде. Залишити місто і стати кочівником – це дуже важко, а жити на одному місці – це краще, стабільніше.

Якщо розібратися, то Авраам не зробив за свого життя нічого такого значимого з людської точки зору, що б насправді зробило його великим в очах цього світу. Він не був великим письменником, царем, винахідником чи військовим лідером. Але що ж робить його великим і сьогодні? Головне, що зробило його великим – це те, що він послухався наказу Бога і пішов. Він став великим, насправді, не за свого життя, а коли його нащадки стали нацією, народом.

Часто люди, сатана і цей світ спекулюють на тому, що велич людини полягає у великих її досягненнях.  Але ми, дивлячись в Слово Боже, бачимо, що , виявляється, велич людини в Божих очах, її успіх – це послухатись Його!  Що послухатись? Це знаєте тільки ви і Бог… Ось тут є певна таємниця. Це є сфера, де Бог не пускає всіх в наше життя, в наше серце. Тільки ви і більше ніхто разом з Господом знаєте наскільки ви послушні тому, що Бог вам говорить. Наш успіх, наше ходження з Богом – це крок віри. Крок віри – це послух.

Наступний, послідовний крок – це твій особистий вибір згідно попереднього кроку віри. Тут захований час, територія, або траєкторія як ми йдемо. Не завжди тут ми чуємо голос від Бога, не завжди тут ми знаємо чітко, що нам робити і як нам робити. Цей крок  просто послідовний, наступний. Головне, не кидатись у різні боки. Завжди пам'ятати свою ціль.

Петро зробив крок віри, йдучи по воді (Матвія 14:22-33). І що з того, якби не було б послідовного, наступного кроку? Ми повинні йти, тому другий крок, фактично, робити вже легше, ніж перший. Ти вже стоїш на правильному шляху. Написано, що Петро пройшов крок, два – побачив хвилі і почав тонути. Як так? Якщо не потонув після першого кроку віри, став,втримався, то це ж не логічно почати топитися. Але проблема наша саме в тому і полягає. Одні люди   взагалі бояться зробити перший крок, а інші починають тонути по дорозі, назавжди залишаючись у Харані.

Крок в протилежному напрямку – це є дуже небезпечно, кожен може потрапити у пастку, якщо не буде пильнувати. Це те що зупинило євреїв, коли вони ходили пустелею, але постійно хотіли повернутись назад  в Єгипет.

Йона втікає до Таршішу – гарна історія про крок назад.

Якщо людина свідомо робить крок в протилежному напрямку через страх, лінь чи з будь якої іншої причини , то що буде далі? Буде цей наступний, послідовний крок, тільки вже не в напрямку першого кроку віри, а в напрямку невірства і противлення Богу!

Чому так важко людину відступника  повернути знову до Бога?  Бо  світ не просто трішки захоплює людину, а він хоче проковтнути її повністю. Людина навіть не розуміє, що зробивши всього один крок від Бога в протилежному напрямку вона відходить віл Нього все далі з кожним новим кроком! 

Ось 4 головні сфери нашого життя де ми повинні практикувати кроки віри:

1. Бог

2. Сім'я

3. Церква (служіння)

4. Робота (бізнес)

Чесно задай собі питання -  що для мене крок віри у тій чи іншій сфері? Який мій наступний крок? Куди мене Бог веде? Які рішення я приймав? Які обітниці я складав? Чи я рухаюсь в Ханаан в своїй сім'ї? Чи я в Харані, у мене все нормально і в Ханаан я вже не збираюся?  

Якщо це служіння – то про що ти мрієш? Що для тебе наступний крок? Можливо, ти ще не зробив перший? Тоді, що для тебе крок віри в служінні? Якщо ти зробив, спробував, ти почав, то який наступний, послідовний крок, що ти повинен зробити далі? Обов'язково послухайся Бога і дойди свій шлях віри до кінця!

Проповідь в відео-форматі