Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Завжди ходи з Богом

Олег Савчак

«І ходив Енох з Богом по тому, як породив він Метушалаха, три сотні літ. І породив він синів та дочок. А всіх Енохових днів було три сотні літ і шістдесят і п'ять літ. І ходив із Богом Енох, і не стало його, бо забрав його Бог» (Буття 5:22-24).

Не написано взагалі багато про Еноха, про його служіння, про його покликання, що ж він такого зробив, тому що переважно кожен муж Божий, про якого ми читаємо в Біблії щось робив для Бога. Ной, наприклад, збудував ковчег, але не написано, що Енох щось залишив велике після своєї смерті, щось зробив. В Новому Завіті ми читаємо, що він був перенесений на небо живим: «Вірою Енох був перенесений на небо, щоб не бачити смерти; і його не знайшли, бо Бог переніс Його. Бо раніш, як його перенесено, він був засвідчений, що Богові він догодив» (Євреїв 11:5). Написано, що Бог Еноха переніс, але от як Енох ходив? І тут ми бачимо, що вірою Енох був перенесений. Тобто, перше, це те, що він вірив Богу – це його головна заслуга, і своєю вірою Енох догодив Богу. Ми, інколи, настільки робимо наголос, щоб щось заслужити, щось зробити і т. д. І потім ми на це уповаємо. Все, чим Енох догодив Богу – це те, що він вірив, ходив з Богом, знав Бога особисто. В кінцевому результаті, він так Богу догодив, що Бог його забрав живим на небо.

«Це ось оповість про Ноя. Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях. Ной з Богом ходив» (Буття 6:9). Знову те ж саме. Так, Ной вже щось зробив – він збудував ковчег. Вчені, дослідники кажуть, що 100 чи 120 років він мав план, покликання – збудувати ковчег, щоб спасти 8 чоловік. Він це зробив. В чому він догодив Богу? Біблія каже – він ходив з Богом. Що він робив? Це вже інше питання, тому що діла обов'язково будуть іти за вірою, але діла без віри – це є мертві діла. Сьогодні багато говорять, що коли ми спасенні, то це раз і назавжди, і вже більше діла не мають ніякого значення. Тобто, чи ми робимо добре – ми нічого вже в Бога не заслужимо, чи ми робимо зле – немає ніякого значення, тому що ми прощені назавжди. В чому тут підступ? Ми спасенні благодаттю без діл по вірі, ніхто не заслужив спасіння – так говорить Біблія. Але  в Біблії написано, що останній суд, коли Бог буде судити нас всіх – Він буде судити нас не по вірі, не по благодаті, а по наших ділах. Коли ми робимо гріх, коли ми поступаємо несправедливо, або коли ми, навіть, не робимо добро Біблія говорить, що ми всі будемо суджені згідно діл наших. І ті, які мають цю доктрину, цікаво, як вони перед Богом оправдаються? Ми вже спасенні по благодаті – ми не боремось, щоб колись спастись, ми вже спасенні, кожен з нас. В Господі ми є праведні і святі, не своїми ділами, не своїми заслугами – по вірі. Але тепер Бог щось від нас очікує. Є щось більше, головніше, є перше, та похідна від якої будуть виходити наші діла – це ходження з нашим Богом.

Ми розглянули приклади, дивлячись в життя Еноха і Ноя. Для нас сьогодні це повинно стати відкриттям – якщо в Старому Завіті мужі Божі ходили з Богом, скільки більше ми з вами в Новому Завіті повинні ходити з Тим Самим Богом? Ви скажете: «Чому більше, а не так само?» Тому що ми з вами хрещені Духом Святим. В Старому Завіті Дух Святий був на царях, пророках, ми не читаємо, що всі люди ходили з Богом. Ми читаємо, що це було як виняток, швидше. Багато людей ходили до тих людей, які ходили з Богом. Багато людей приходили до священиків, до пророків, щоб від них почути Слово, підбадьорення, щоб вони їм помогли принести жертву, тому що ті ходили з Богом, і іншим людям просто необхідною була точка дотику, щоб через тих людей якось торкнутися до того самого Бога. Чому в Новому Завіті ми маємо перевагу? Тому що ми хрещені Духом Святим. Дух Святий живе в кожному з нас, і точно так само як і в Старому Завіті, Він є довкола нас.

«Або яка згода поміж Божим храмом та ідолами? Бо ви храм Бога Живого, як Бог прорік: Поселюсь серед них і ходитиму, і буду їм Богом, а вони Будуть народом Моїм!» (2Коринтян 6:16). Бог хоче ходити з нами. Ця цитата – це проголошення для нас, що Бог так само, як і колись з Ноєм, Енохом, так само з нами Він хоче ходити.

Ходити з Богом – це є основа нашої віри в Нього. Не ходити до Бога, не приходити до Бога. Чим відрізняється Старий Завіт від Нового? В Старому Завіті люди приходили до Бога, приходили в храм, приходили до священика, до пророка, фактично, до посередника, через якого могли прийти до Бога, і, потім, вони йшли – і знову суєта, гріх, проблеми… В Новому Завіті ми знаємо, що Церква – це люди відділені від світу для Бога, зібрання віруючих людей. Розуміючи це, ми з вами духовні люди, ми не ходимо в церкву, ми, просто, як Церква, збираємось разом. Ми не йдемо в церкву, до Бога. Ціль Бога, Його бажання – щоб ми ходили з Ним постійно, регулярно. Наша ціль – щоб ми стали зацікавленими ходити з Богом. Бог є джерело всього. Якщо ми навчимось ходити з Ним, бути з Ним, пам'ятати про це, регулярно обновлювати свій розум, фактично, ми зможемо бути підключеними до всього того, що нам потрібно. Наша з вами ціль і мета – навчитись постійно і регулярно ходити з Богом. З чого це починається? Все починається з відкриття, з наших думок, коли ми просто включаємось: «Але ж Бог тут є зі мною!» Це кожного разу − чи коли ми молимось, чи коли ми кудись ідемо, чи коли починаємо щось робити, ми повинні включатись, тому що, часто, можна молитись і, навіть, не мати розуміння, що Бог з нами. Можна прийти в церкву і не відчути, не пережити Бога, так і не включитись, тому що ти прийшов назовні, просто щоб зробити, виконати якусь справу, віддати якусь дань, виконати якусь релігію. Ти не включився − і нічого не відбулося. І Бог в цьому не зацікавлений. Цим відрізняється релігія від ходження з Богом, цим відрізняється Старий Завіт від Нового. В Старому Завіті ти йшов кудись, ти йшов назовні щось робити, в Новому Завіті – ти, фактично, носиш Бога в собі. Це має стати для нас відкриттям, щоб кожен з нас, коли ми молимось , ми могли сказати: «Бог, але Ти є тут! Бог, я Тебе запрошую! Бог, я хочу Тебе відчути і пережити, я хочу з Тобою говорити!» Деколи, в нас може бути така молитва, ніби Бог десь далеко за хмарами, і ми молимось ради самої молитви, ради того що повинно, ми молимось «бо так треба» і, фактично, така молитва може нам абсолютно нічого не дати. А з іншої сторони, ми можемо тільки подумати про це, навіть не молитись багато, а просто подумати і відкрити своє серце перед Богом, і Божа присутність приходить. І ми йдемо, їдемо, служимо, щось робимо і відчуваємо, що Бог є з нами. Нам треба вчитись робити це кожного дня – почати просити в Бога відкриття, почати роздумувати про це, просити в Нього це розуміння. Наша з вами відповідальність – регулярно себе тренувати, качати свій дух через роздуми. Біблія каже, щоб ми обновлювали свій розум постійно через Слово Боже.

«За Господом Богом вашим, будете ходити, і Його будете боятися, і заповіді Його будете виконувати, і голосу Його будете слухатися, і Йому будете служити, і до Нього будете линути» (Повторення Закону 13:5).

Згідно цього місця з Писання 5 речей, що означає для нас з вами ходити з Богом:

1. Боятися Його – мати Божий страх. Ми повинні боятися Бога. Божий страх – це не страх покарання, це не страх якогось прокляття, суду, Божого гніву. Божий страх – це глибока повага і пошана до Господа. Ми маємо мати це відкриття пошани Бога. Як тільки ми починаємо ходити з Богом, шанувати Його, як тільки сходить благодать, ми відчуваємо і переживаємо присутність Бога.

2. Заповіді Його виконувати.

Сьогодні знову піднімається цілий шквал проти заповідей. Ті, які проповідують благодать кажуть, що заповіді віджили, все по благодаті, абсолютна свобода, а нас називають законниками, фарисеями, релігійними,  ми виконуємо заповіді. Потрібно читати Біблію – Ісус каже , що якщо любите Його, то заповіді Його виконуйте. Як ти докажеш, що ти Бога любиш? Написано, що потрібно виконувати Його заповіді. Заповіді Його не важкі – любити Бога і любити ближнього. Людина, яка ходить з Богом не буде ходити в ненависті, в сварках.

3. Слухати Його голос.

Слухати Його голос – це означає говорити з Ним. Реально, не тарабанити, не вистрілювати тисячі слів, просто, реально почати говорити з Богом, так, як ми говоримо з ближнім, з чоловіком, з дружиною, з другом. Говорити з Богом в молитві, де б ми не були і що б ми не робили, ми можемо говорити з Богом. Це не має бути така релігійна молитва, це розмова з Богом в простоті серця.

Знати Його присутність – коли Він приходить це не можливо по-людськи створити, підробити, це або є, або немає. Слухатися Його голосу – це означає, фактично, догодити Йому. Чим догодили Йому такі як Енох, Ной, Давид? Повірили, послухались Його голосу – догодили. Це не питання великих діл, заслуг. Для Бога приємніший послух, який виллється рано чи пізно в якесь служіння, в якісь діла. Для Бога немає більшої радості за ту, коли Він бачить, що ми слухаємось Його голосу. Нам потрібно перестати себе обманювати, хитрувати, що ми не знали, не чули. Ми прекрасно знаємо Його голос, тому що ми Його вівці, а Бог каже, що вівці Його чують Його голос, або ж ми не Його вівці.

Ходити з Богом – це ходити в радості, в любові, це забути, що таке депресія. Бог не звертається до нас кликати Його тільки коли важко, коли депресія, хвороба, смерть. Бог не сказав, що Він ніколи не проведе нас важкими дорогами. Він сказав, що коли ми будемо проходити долиною смертної тіні, Він буде з нами! Ось в чому суть – Бог Буде з нами завжди і у всьому!

4. Служити Йому і разом з Ним.

Служити Йому і разом з Ним – це коли ми поклоняємось Йому, ми Йому служимо напряму, люди тут ні при чому. Коли ми служимо людям – ми служимо разом з Ним − ми йдемо разом з Богом молитись за хворих, проповідувати Євангелію, ми йдемо разом з Богом. Це головне – разом з Богом, а не страх перед результатами – вийде чи ні, що скажуть люди і т. д.

5. До Нього линути – думати про Нього, прагнути до Нього, усім серцем полюбити Його. Якщо слухати Його голос – знати Його присутність, знати Його голос, то линути до Нього – це полюбити Його присутність. Можна знати про Його присутність, але не шукати , не линути. Полюбити Його присутність – це наша відповідальність.

Твоє ходження з Богом впливає також і на людей. «Було тобі виявлено, о людино, що добре, і чого пожадає від тебе Господь, нічого, а тільки чинити правосуддя, і милосердя любити, і з твоїм Богом ходити сумирно» (Михей 6:8). Ходити з твоїм Богом сумирно – ось, що хоче Господь. Якщо ти почнеш, навчишся і будеш продовжувати регулярно ходити з Богом, Господь хоче чинити правосуддя і милосердя любити – це те, що прийде в наше життя, інакше бути не може.

Геніальна відповідь дочки Біллі Грема на питання «Як Бог міг дозволити статись подіям 11 вересня?»

Чи бачили ви, як  дочка відомого проповідника, брала участь у ток-шоу, присвяченому подіям 11 вересня? На запитання ведучої Джейн Клейсон: «Як Бог міг дозволити такому статися?» Анна Грем дала дуже глибоку і проникливу відповідь.

Вона сказала: «Я вірю, що Бог так само, як і ми, глибоко сумує про те, що сталося. Але ж ми роками виганяли Бога з наших шкіл, з нашого уряду, з нашого життя. І я думаю, що Бог, будучи джентльменом, просто відступив. Чи можемо ми очікувати від Бога благословіння і захисту, якщо ми при цьому вимагаємо, щоб Він нас покинув?»

Давайте згадаємо… По-моєму, все почалося, коли Медлін Мюррей  (вона була вбита, її тіло було знайдено) заявила, що в школі не є місце для молитви, і ми сказали: «Добре».

Потім хтось сказав, що краще б у школі не читати Біблію (Біблію, де сказано: «Не вбивай», «Не кради» і «Люби ближнього твого, як самого себе»!). І ми сказали: «Добре».

Потім доктор Бенжамін Спок сказав, що нам не слід застосовувати тілесні покарання до наших дітей, коли вони погано себе ведуть, тому що цим ми пошкодимо їх маленьким особистостям — ми можемо зіпсувати їх почуття власної гідності (син доктора Спока покінчив життя самогубством). І ми сказали: «Він — спеціаліст і знає, про що говорить». І так ми сказали: «Добре».

Потім хтось сказав: «Давайте дозволимо нашим дочкам робити аборти, якщо вони цього хочуть. Їм навіть не доведеться розповідати батькам». І ми сказали: «Добре».

Тоді якийсь мудрий член шкільної ради сказав: «Хлопчики завжди будуть хлопчиками і завжди будуть цим займатися. Так що давайте дамо нашим синам стільки презервативів, скільки вони хочуть, щоб вони могли розважатися, як їм завгодно. А нам не доведеться розповідати їхнім батькам, що вони отримали це у школі». І ми сказали: «Добре».

Потім хтось з нами ж обраної верховної влади сказав, що неважливо, що у нас відбувається в приватному житті, якщо ми добре робимо свою роботу. І, погоджуючись з цим, ми сказали, що нам неважливо, хто (включаючи президента) у приватному житті чим займається, якщо у нас є робота і з економікою все гаразд. Тоді хтось сказав: «Давайте друкувати журнали із зображенням оголених жінок і будемо називати це здоровою практикою високої оцінки краси жіночого тіла». І ми сказали: «Добре».

Тоді деякі пішли з цією високою оцінкою ще далі і почали публікувати фотографії оголених дітей, а потім і ще далі, помістивши їх в Інтернет. І ми сказали: «Добре, у них є свобода слова». Потім індустрія розваг сказала: «Давайте робити фільми та телепрограми, що пропагують насильство, богохульство і заборонений секс. І давайте записувати музику, що заохочують вживання наркотиків, зґвалтування, вбивства, самогубства та сатанізм». І ми сказали: «Це всього лише розвага, негативного ефекту ця музика не несе, її ніхто всерйоз не сприймає, так що продовжуйте в тому ж дусі».

І тепер ми запитуємо себе, чому у наших дітей немає совісті, чому вони не можуть відрізнити погане від хорошого, чому вони, не замислюючись, вбивають незнайомців, своїх однокласників і самих себе. Можливо, якщо ми всерйоз і надовго замислимося, то ми зможемо в цьому розібратися. Я думаю, що тут справа в тому, що «що посієш, те й пожнеш».

Один молодий чоловік написав: «Дорогий Господь, чому Ти не врятував маленьку дівчинку, вбиту прямо у себе в класі? Щиро Твій, студент, що тривожиться». Ось відповідь: «Дорогий студент, який турбується, Мене не пускають в ваші  школи. Щиро твій, Бог».

Смішно, як людям легко позбавлятися від Бога, а потім дивуватися, чому світ перетворюється на пекло. Смішно, коли ми віримо тому, що говорять газети, і сумніваємося у тому, що говорить Біблія. Смішно, коли всі хочуть потрапити на небеса, при цьому не вірячи, не думаючи, не кажучи і не роблячи нічого з того, про що говорить Біблія. Смішно, коли хтось каже «Я вірю в Бога», але сам слідує за сатаною, який теж, між іншим, «вірить» в Бога. Смішно, коли нам так легко судити і так важко бути судженими іншими. Смішно, коли дурні жарти поширюються зі швидкістю світла, але люди вдвічі подумають, чи поділитися з друзями статусом або заміткою, в якій йдеться про Бога. Смішно, коли все непристойне, грубе, похітливе і вульгарне спокійно перебуває в Інтернеті, а в школі та на роботі відкрита дискусія про Бога неможлива. Смішно, коли можна бути «усіма руками за» Христа у неділю, але залишатись непомітним християнином всю решта тиждня. Ви ще не смієтеся?Дякую, що ти ще взагалі з нами!

Проповідь в відео-форматі