Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Усім робімо добро

Олег Савчак

Бог хоче, щоб наше християнське життя було практичним, щоб ми набирали досвід, щоб ми не були просто теоретиками, щоб ми приносили плід, добре діло, щоб ми залишили після себе якусь роботу, якийсь результат. Тому, усім робімо добро.

«А роблячи добре, не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо. Тож тому, поки маємо час, усім робімо добро, а найбільш одновірним!» (Галатів 6:9-10)

Вчення Христа є практичним, це не теорія. Христос говорив про щось і зразу ж практикував це. Він говорив про любов і любив людей, говорив про добро і робив добро, говорив про те, що треба помічати нужди і служив нуждам, говорив про милосердя і співчуття і зціляв хворих через співчуття до них.

Що означає робити добро ближньому для кожного з нас особисто? Допомогти комусь – це полегшити комусь життя. Робити добро по-людськи невигідно. Якщо я комусь полегшую життя, автоматично я собі життя ускладнюю.

Що таке саме добро? Добро, любов, милосердя – це порода Самого Бога, це похідна, це щось первинне. Тільки Бог є Добрий і людина без Бога не може бути доброю, мати в собі любов. Якщо ми не будемо підключені до Джерела, до Бога, то ми не можемо робити добро, ми не можемо любити, служити, допомагати.

«Тож усе, чого тільки бажаєте,щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки» (Матвія 7:12)

Що це означає для нас? Це є здатність ототожнити себе з іншими, здатність стати на місце іншої людини, і максимально зрозуміти, як вона живе, як вона думає, що вона відчуває. По природі своїй ми всі є егоїстами. З другої сторони, нам треба навчитись приймати себе такими, як ми є, тому що, якщо ми себе будемо не любити, ми будемо себе не приймати, якщо ми не навчимось бути цілісними особистостями, то ми будемо закриті, наповнені комплексами, а в своїх невдачах і негараздах ми завжди будемо звинувачувати інших людей. Тільки вільна і цілісна людина може навчитись любити і приймати інших. Як ми можемо себе ототожнити з іншими людьми? Це будь-яка ситуація – з бідними,  як бідний, з здоровими, як здоровий, з інвалідами, як інвалід, з хворими, як хворий. Дух Святий бажає, щоб ми, насправді, навчились усвідомлювати, бачити і відчувати інших людей.

 «А як бачив людей, змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, як ті вівці, що не мають пастуха» (Матвія 9:36)

Ісус відчував пережиття, Він відчував і бачив людей. Церква – це остання інстанція в суспільстві. Чомусь часто так є, що люди не йдуть до церкви від добра. Переважно в церкву приходять, коли нездорові, коли немає грошей, коли проблеми в сім'ї, тоді біжать молитись. І якщо, ця остання інстанція закриває двері, вона притворяється, то гіршого вже не придумаєш.

«Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового» (Галатів 6:2)

Визначення для нас добра, як ми можемо робити добро для інших, найбільше для одновірних – це полегшувати їхнє життя, часто, в ущерб собі. Це і є духовність, зрілість, практичне християнське життя, коли ми полегшуємо комусь життя, і від того ми радіємо, фізично нам важче, але наш дух, нашу душу ми не обманимо, тому, що на серце прийде мир і радість, буде бурлити життя.

«Служіть один одному, кожен тим даром, якого отримав, як доморядники всілякої Божої благодаті» (1 Петра 4:10)

Для чого Бог нам дав дар, таланти? Для того, щоб ми втілювали їх і служили один одному. Ми служимо один одному, ми ділимось тими дарами і талантами, ми полегшуємо комусь життя, і Бог благословляє нас, Бог збудовує нас, піднімає нас.

«Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе» (Филип'ян 2:3)

Випереджайте одне одного в пошані. Ми повинні випереджати одне одного в служінні, в робленні добра. Є багато різних сфер, де ми повинні включатись. Це і є християнське життя, це і є добро, це і є практичне застосування Євангелія Господа. Без Господа, без Його любові, ми не включимось, тому, що ми по-природі є егоїстами.

«Хто приймає пророка, як пророка, той дістане нагороду пророчу, хто ж приймає праведника, як праведника, той дістане нагороду праведнику. І хто напоїть, як учня, кого з малих цих бодай кухлем водиці холодної, поправді кажу вам, той не згубить нагороди своєї» (Матвія 10:41-42)

Виявляється, що Господь є практичний, Він не хоче нас затуманити, розказати якісь ілюзії, ні! Одна з наших цінностей – це служіння, як спосіб життя, допомога, як спосіб життя, роблення добра, як спосіб життя. Це наша з вами ціль, «не витиснути» з себе, а послужити.

Ми повинні навчитись включатись, відчувати, перейматись, помічати. Євангелія – практична. Християнське життя – практичне: менше пафосу – більше практики, менше слів – більше діла, менше просто гарних розповідей – більше, коли ми несемо тягарі інших. Тоді, навколо нас буде мінятись життя, люди будуть змінюватись в Божий Образ.

Проповідь в відео-форматі