Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Божа любов

Володимир Шигінський

«Тільки тоді коли любимо, можемо зватись людьми…» − слова взяті із пісні. Так важливо, щоб перед Божим лицем і один перед одним ми були людьми, людьми любові, тими, які дійсно люблять. Якщо ми навчимось любити, то ми будемо виконувати всі Божі заповіді.

Любов довго терпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає… А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов
(1Кор.13:4-8;13)

Чим визначається любов? Чим вона є така цінна? Любов має дві основні характеристики – вона є дуже корисна і тривала в використанні. Любов впливає на всі сфери нашого життя – сім'ю, роботу, служіння і т.д. Всюди потрібна любов. В повній мірі ми себе проявляємо, як християни, коли ми любимо.

Порівняємо знання. Візьмемо, наприклад, знання Біблії. Добре знати Біблію, чи не так? А чи добре знати досконало Біблію? Це ще краще, правда ж? Чи будемо мати ми всі духовні знання, якщо ми будемо знати всю Біблію? Ні! А чи дав нам Бог всі знання? Ні! Бог дав лише ту порцію знань, яку ми можемо засвоїти. Тобто, знання не є досконалими поки ми живемо на землі.

Розглянемо віру. Ми віримо в те, на що сподіваємось, ми віримо в невидиме, ми його не бачимо, але віримо, що рано чи пізно воно буде. В крайньому випадку воно буде, коли ми прийдемо на небеса. А чи потрібна нам буде віра на небесах? Ні! Тому що ми будемо бачити Бога лице в лице. Звідси висновок – віра припиняється на певному етапі.

Надія… Ми надіємось на те, чого очікуємо. Ми надіємось, віримо, молимось і в якийсь момент приходимо до Господа. І вже тоді, для чого нам надія, коли ми вже отримали те, на що надіялись. Надія вже стає нам непотрібною.

А чи потрібна нам буде любов на небесах? Якщо всі інші дари, які нам дав Господь призупиняються, тому що вони втрачають свою необхідність, потребу, то любов, коли ми приходимо до Господа, доходить до своєї досконалості, до вершини, вона набуває своєї повноти, стає абсолютною. Вона піднімається до рівня Божої любові, і ми в тій любові з'єднуємось разом з Богом. Любов удосконалюється в кінці, якщо навіть всі дари відійдуть.

З чого почати і коли почати, щоб досягнути в вічності любові, повноти любові? Де і коли ми маємо почати? Вже, зараз на землі! Все починається з народження згори , коли ми, наша природа людська, наша сутність перероджується, стає іншою, небесною, тоді й з'являється в нас шанс і дар любити. Якщо людина ненароджена згори, то Дух Святий не може впливати       на неї, Він не може працювати з нею, вести і навчати. Але коли людина народжується згори, то вона відновлює здатність любити, любити так, як любить Бог.

Необхідність християнської любові

Розглядаючи необхідність християнської любові ми торкнемося 4 граней.

1. Правильне бачення Божої любові явленої в Ісусі Христі.

«Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов!» (1 Івана 4:8)

Хто пізнав Бога, той любить, або мав би любити. Хто пізнав Бога по-справжньому, хто збудував стосунки з Господом, хто ходить з Богом кожен день, той мав би навчитись любити так, як любить Бог. Оскільки, Бог і любов мають прямий і непорушний зв'язок між собою, то ми не бажаючи виявити своє невігластво мусимо навчитись любити.

Що таке правильне бачення явленої Божої любові в Ісусі Христі? Як правильно це бачити? Як це розуміти? Великий Бог, Вседержитель – Святий, Праведний, Вічний… Він є Абсолютна Святість, Праведність, Мир, Любов. Все в Ньому є. І Він приходить на землю, являється в плоті через Сина Свого Ісуса Христа, щоб спасти світ, який гине від гріха. Він виявив Себе Люблячим Батьком, показавши, що є Любов, Хто є Бог. Ісус прийшов на землю, щоб виявити Божу любов.

«Любов Божа до нас з'явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили. Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи. Улюблені, коли Бог полюбив нас отак, то повинні любити і ми один одного!» (1 Івана 4:9-11)

Якщо Бог простив мені так багато жахливих і гідних покарання поступків, то наскільки більше я зобов'язаний пробачати братам своїм зовсім невелику кількість дрібних образ.

Як часто ми не прощаємо, тримаючись за якісь зовсім дрібні речі? А як Бог нам прощає такі страшні речі – коли люди катують, вбивають і т.д.? Господь довготерпить… Як нам навчитись прощати? Тому що без прощення не прийде любов. Поки ми не навчимось прощати, ми не зможемо любити. Часто ми не до оцінюємо Божу любов, рівень Його серця, любові. Ми судимо на рівні людському, а як піднятись на рівень Божий, щоб ми дивились Його очима на гріх і на праведність, на святість, на прощення? Якби ми піднялись на Його рівень, нам легко було б прощати будь-що. Поки ми не простимо, Бог не зможе простити нас.

2. Мудре і безстороннє роздумування про самих себе.

Якщо християнин уважно і неупереджено погляне на себе у власній душі, то знайде таке саме зло, або навіть більше, ніж він бачить в інших людях, які його образили або ображають. Як часто ми бачимо заскалку в оці брата, а колоди в своєму оці не бачимо? Але кожен з нас знає на що ми здатні. Ми вміємо накладати на себе «християнські маски», але Бог бачить нас зсередини. Людина може переконати себе в необхідності любити інших людей, завдяки безсторонньому дослідженню власного серця і шляхів свого життя, і докласти всю пильність, щоб зробити свій дух лагідним і співчутливим до інших людей. Якщо подивитись на себе об'єктивно, то ми побачимо, що ми не є набагато кращими за свого ближнього.

«Браття, як людина й упаде в який прогріх, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідности,сам себе доглядаючи, щоб не спокусився й ти!» (Галатам 6:1)

Якщо ми знаємо, що в нас проблема всередині, яке наше серце, то ми можемо, враховуючи це, зробити свій дух лагідним, ніжним, терпеливим, прощаючим.

Коли людина дивиться всередину свого серця, то знаходить в ньому
потребу і бажання отримувати любов, навіть, якщо його совість свідчить, що він цього не заслужив.

«Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки» (Матвія 7:12)

Любити ми не хочемо, але хочемо щоб нас любили. Кожен з нас потребує любові. Бог заклав в людину потребу в любові. І ми всі шукаємо щоб нас любили. Якщо ми маємо таку потребу в любові, то чи не маємо ми потреби любити й ближнього? Відповідно ми повинні навчитися любити й ближніх.

Правильне євангельське сприйняття братів, яких нам заповідано
любити.

«Кожен, хто вірує, що Ісус то Христос, той родився від Бога. І кожен, хто любить Того, Хто породив, любить і Того, Хто народився від Нього» (1 Івана 5:1)

Ми народилися від Бога, ми ще раз народилися духовно згори. Ми відродилися духовно. Якщо ми народилися від Бога, то ми через Христа любимо Отця. Ми в Ісусі, і разом з Ним ми в Отці Духом Святим.

«Послухом правді очистьте душі свої через Духа на нелицемірну братерську любов, і ревно від щирого серця любіть один одного, бо народжені ви не з тлінного насіння, але з нетлінного, Словом Божим живим та тривалим. Бо кожне тіло немов та трава, і всяка слава людини як цвіт трав'яний: засохне трава то й цвіт опаде, а Слово Господнє повік пробуває! А це те Слово, яке звіщене вам в Євангелії» (1 Петра 1:22-25)

Проповідь в відео-форматі