Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Божа любов...

Володимир Шигінський

Послання про Божу і християнську любов є найсильнішим і найважливішим посланням Бога до людей. Воно проходить червоною ниткою через Старий Завіт і з новою силою звучить в Новому Завіті через Євангелію Ісуса Христа.

Якщо ми подивимось довкола нас на фізичний світ, то побачимо наскільки він гармонійний і досконалий, чудово створений.

Часто, на перший погляд, несумісні, або навіть діаметрально протилежні речі разом створюють абсолютну гармонію, пропорційність світу. Таке враження, що ці різноманітні сутності і протилежності «змовляються» між собою, поєднуючись у такій точності, досконалій єдності, в злагоді, в якій найбільше виявляється мудрість Божа, яка створила всі складові навколишнього світу.

«Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила і Божество, думанням про твори стає видиме, Так що нема їм оправдання»  (Римлянам 1:20)

Але найголовнішим з-поміж цих Божих справ було створення людини, що стало вінцем Божого творіння у всесвіті (Буття 1:26-28,31)

Між першими створеними Богом людьми і навколишнім світом панувала гармонія і єдність, любов і благодать.

Але гріх розірвав на шматки ту Божественну любов, що з’єднувала людину з Богом. Гріх приніс трагедію на землю. Були знівечені відносини між Богом і людиною. Був порушений закон Божий.

«Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою». Це найбільша і найперша заповідь. А друга однакова з нею: «Люби свого ближнього, як самого себе» (Матвія 22:37-39)

На скрижалях, які Бог дав Мойсею було записано десять заповідей. Сама важлива і перша заповідь – це любити Господа, а потім ближнього свого. Всі решта моральних законів, які нам дав Господь підпорядковані цим заповідям.

Слово говорить, щоб ми не обманювались, коли ми говоримо, що любимо Бога, Якого не бачимо, коли ми не любимо, або ще гірше – ненавидимо брата, якого бачимо!

Гріх приніс в людське серце себелюбство, гординю і егоїзм, який намагається будь-який збіг обставин обернути собі на користь для втілення в життя власних амбіцій, похотів і задумів.

Але тепер, коли Ісус Христос відкупив духовно втрачену людину і відновив руїни її душі, Він виправляє все те, що в ній порушено і, головним чином, Він відроджує в ній цю фундаментальну заповідь любові і з’єднує людину з Богом та іншими людьми.

«…кожен, хто любить, родився від Бога та відає Бога! Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов! Любов Божа до нас з'явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили. Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи. Улюблені, коли Бог полюбив нас отак, то повинні любити і ми один одного!»  (1 Івана 4:7-11)

У цьому полягає сама суть Євангелії – вчення про любов Божу до людини і про любов, яку людина повинна мати до Бога і до тих, хто народжений від Бога. Це не нова заповідь, але те споконвічне веління любити Бога й людину, яка є виконанням Закону.

Але Ісус говорить Своїм учням : « Нову заповідь Я вам даю: любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!»  (Івана 13:34)

Суть нової заповіді полягає в тому, щоб виявляти любов своїм життям, своїм прикладом. Її виконання можливе лише в Ісусі Христі. Він є наш стимул, мотив і спонукання.

Бог так полюбив нас, що пожертвував Собою задля нас; і ми так полюбили Бога, що віддали себе Йому; і це нове! Заповідь любові в Старому Завіті стала живою через Ісуса Христа.

Як досягати Божої любові і в чому вона проявляється?

1. Щоб досягти любові, ми повинні мати високий зразок для наслідування.

Бог пропонує себе, як найвищий зразок цієї любові. Сам Христос являє Себе перед нами, як неперевершений приклад для нашого наслідування. Апостол Іван говорить: « Улюблені, − любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та відає Бога!» (1 Івана 4:7-8)

2. Щоб досягти любові, ми повинні мати найкращі мотиви.

Найсильніший аргумент для переконання людини в Божій любові в тому, що Бог віддав Свого Однородженого Сина на мученицьку смерть, щоб ми мали життя в Ньому! Ісус воскрес і ми воскресаємо від життя в гріху і злі до життя в любові і благодаті!

3.  Щоб досягати любові ми повинні творити справи милосердя і братолюбства.

Христос говорить нам, що наша доброта не може досягати особисто Його. Тому Він наказує нам, щоб ми усі свої добрі справи і свою щедрість, якими ми наділені заради Нього, віддавали тим, кого Він полюбив і не пошкодував віддати Своє життя за них – нужденним, спраглим, голодним, хворим, обездоленим. І це все Він бажає від нас, як вдячність Йому. (Матвія 25:35-36)

4. Любов, як союз досконалості

« А над усім тим зодягніться в любов, що вона союз досконалості» − говорить апостол Павло в Колоссян 3:14

Нажаль, сьогодні серед християн Божа любов часто не «над усім» , а «під усім». Вона в нашому уявленні стоїть нижче за будь-яку сумнівну релігійну істину. Любов має ніжне серце, смиренний розум, впокорену душу.

5. Любов як сутність чистого серця, доброї совісті та нелицемірної віри

Апостол Павло пише до Тимофія: «Ціль же наказу – любов від чистого серця, доброго сумління і нелукавої віри» ( 1 Тимофія 1:5)

Любов – це сенс і сутність, видобуті з головних християнських чеснот: нелицемірної віри, доброї совісті й чистого серця.

6. Переваги християнської любові

У 13 розділі Першого послання до Коринтян апостол Павло порівнює любов з іншими проявами благодаті і наприкінці цього порівняння говорить: «А найбільша між ними любов» (1Коринтянам 13:13)

Проповідь в відео-форматі