Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Три види запрошення в Царство Боже

Олег Савчак

Перш ніж кудись піти, ми, як правило, отримуємо запрошення. Запрошення може бути різним – усним, письмовим, на листівці наприклад. І щось подібне – це те, що Ісус нам заповів і показав власним прикладом. Що Він робив? Для чого Він прийшов в цей світ? Ісус прийшов цей світ, прожив, щоб цей світ спасти. Як жив Христос все Своє життя? Що Він робив? Він запрошував всіх людей в Своє Царство, чи не так? Він знайомив їх з Отцем. Він проповідував їм про Свого Отця Собою. Він відкрив Отця і звіщав про Царство для того, щоб привести людей в Боже Царство. І, сьогодні, це запрошення не всі приймають, тому що люди хочуть щоб це було складно, щоб для цього треба було дуже багато зробити, заслужити, догодити. Але Євангелія не така, вона проста, вона всіх запрошує.

Є три види запрошення в Боже Царство – це те, як робив це Христос, як Він роздавав ці запрошення:


1) Ісус проповідував Євангелію: «Із того часу Ісус розпочав проповідувати й промовляти: Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!» (Матвія 4:17).

Ісус не розказував якісь складні вчення, багато заповідей, Його проповідь була проста. Євангелія про Царство була доступна всім. Христос проповідував Євангелію Царства, тобто запрошення в Царство Боже, яке вже є в нас. Це не є територія, як колись був Едемський сад, Ісус каже, що Царство Боже всередині в нас вже є. Запрошуючи людей в Царство, перше, що Він хотів, щоб люди відкрили це Царство в собі, віруючи в Нього.

Дуже важливо говорити про Царство Боже, як щось, що є реальним вже, яке вже є в нас, і, також, це Царство Небесне, те, що Бог зберігає для нас там, на небесах, коли ми туди підемо після смерті, це є щось дуже реальне. Треба навчитись жити Царством Божим вже, сьогодні і зараз, навчитись бути щасливим серед тих штормів, тих проблем, серед яких ми знаходимось, мати мир з Богом і з людьми зараз, чи не так? І пам’ятати, що ми йдемо на небеса, що це не є сьогодні наша кінцева точка, чи ми бідні, чи ми багаті, чи здорові, чи хворі, через що ми сьогодні переходимо. Щоб ця думка про Царство, про вічність гріла нас, скеровувала нас в правильне русло, заставляла мислити Біблійно, Божим Словом.

Євангелія Царства – унікальна, це мистецтво, мудрість, це мусить іти разом в гармонії з Духом Святим, і кожен раз, коли ми хочемо ділитись з кимось Словом Божим, треба просити в Бога мудрості, треба водитись Духом Святим, треба говорити те, що Господь хоче.

2) Надприродні ознаки, чудеса, зцілення, дії в Дарах Духа Святого – це все те, що робив Ісус. «…Ісуса, що був із Назарету, як помазав Його Святим Духом і силою Бог. І ходив Він, добро чинячи й усіх уздоровлюючи, кого поневолив диявол, бо Бог був із Ним» (Дії 10:38)

Церква – Вона надприродня, унікальна. Ісус клав руки на хворих і їм ставало добре, Він їх вздоровляв, Він діяв в Дарах Духа Святого. Надприродні речі є для нас доступними. Євангелія Царства несе в собі надприродні речі, Дари Духа, чудеса, зцілення, вигнання демонів. Сам Бог зацікавлений, щоб Його Слово, Його Євангелія Царства несла силу, життя.

«І скликав Він Дванадцятьох, і дав їм силу та владу над усіма демонами, і оздоровляти недуги» (Луки 9:1). Сила – це здатність керувати, проявляти щось, управляти чимось, вирішувати щось. Влада – це право. І, виявляється, що Христос нам дав і одне, і друге. Влада – це означає, що ми не самозванці, ми не йдемо в своє ім'я, але ми йдемо в Його Ім'я. Сила – це здатність, помазання, Дари Духа Святого.

Ми не можемо людей примусити до чогось, примусити вірити, але запрошення дати ми повинні, ми мусимо, це є в нашій владі. Те, що робив Ісус, повинні робити й ми.

3) Свідчення – те, що робив Ісус – говорив свідчення:

«Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню, самі Свідчать про Мене, що Отець Мене послав» (Івана 5:36)
«А коли я чиню, то хоч ви Мені віри й не ймете, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а я ув Отці!» (Івана 10:38)

Свідоцтво, свідчення – в перекладі з мови оригіналу це означає «Бог може зробити це ще раз». Тобто, коли ми свідчимо про те, що Бог зробив в нашому житті, людина, яка чує це свідоцтво починає вірити, що Бог може це зробити і в її житті, і в житті ще когось.

Ісус – це свідчення. Він не говорив свідчення, як свідчення людське. Його  свідчення полягало в тому, Хто Він, звідки Він прийшов, куди Він йде. Його свідчення полягало в Його словах, в Його ділах, як Він жив, як Він поступав. Коли ми говоримо наше свідчення, людське свідчення, ми свідкуємо, що Бог зробив в нашому житті (1 Івана 5:9-10; Об'явлення 10:11). Свідчення – це наше життя. Наше життя – говорить, проповідує. Інколи, свідоцтво навіть напряму не пов’язане з проповіддю Євангелії, це просто якесь добре діло.

Тому, кожен з нас, сьогодні, маючи ці три запрошення, повинен з мудрістю, кожного разу використовуючи ситуацію, підібрати правильне запрошення і дати його людині. Наш обов’язок – роздавати запрошення в Боже Царство. Що людина з ним зробить, чи викине, чи буде збирати, це не наша влада. Але рухатись в цих надприродніх речах і роздавати ці запрошення, тим самим «солячи» в цей світ просто в маленьких речах, ми маємо цю владу. І, якщо кожен з нас буде це робити, хто знає скільки людей спасеться, коли ці запрошення почнуть працювати в їхньому житті і щось змінювати?

Проповідь в відео-форматі