Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Майте віру...

Олег Савчак

Євреїв 11:1. Вера же есть осуществление ожидаемого и увереностьв невидимом.

Віра є – це основне. Перш за все ми повинні мати віру завжди, в будь-якій ситуації. Під словом "віра" не мається на увазі приналежність до конкретної церкви. Говориться про віру, яку людина отримає разом з новим серцем після покаяння. Віра допомагає жити з Богом і служити Йому.
Інколи Ісус називав своїх учнів полохливими і маловірними. В певних ситуаціях їх віра кудись зникала. Її не просто ставало замало. Бога не цікавить кількість, міра віри. В багатьох місцях в Біблії Він шукає просто наявність віри в людині.

Мт 17:20. А Він їм відповів: Через ваше невірство. Бо поправді кажу вам: коли будете ви мати віру, хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: Перейди звідси туди, то й перейде вона, і нічого не матимете неможливого!

Достатньо віру мати щоб пересувати гори. Та міра віри яку ми маємо є достатньою для сьогоднішнього дня і сьогоднішніх обставин. Навіть найменшої міри достатньо. Важливо щоб ця віра справді була. Немає потреби просити більшої віри, адже це повеління Ісуса - мати віру. Це Він звертається до нас:

Марка 11:22. А Ісус їм у відповідь каже: Майте віру Божу!

Тут теж не говориться по величину віри. Єдина умова – її мати. Мудрість треба просити в Бога, віру ж Бог і так дав.
Що означає мати віру Божу? Це означає дивитись на все так, як дивиться Бог. Його не зупиняють обставини: куди сьогодні віє вітер, хто з політиків біля влади і які новини ми чуємо. Його цікавить Його ж слово і те, як люди на нього реагують. Необхідно утотожнювати свої відчуття і думки з Словом Божим.

Ми маємо таку міру віри щоб вже сьогодні переставляти гори. Якщо я заявляю що я маю віру, то я заявляю що все необхідне для життя і побожності я маю і всі гори, всіх гігантів я можу зламати і перемогти. Ми не повинні в подавленості і депресії чекати кращих часів.
Для завтрашніх обставин можливо треба буде інша міра віри. Але для чого сьогодні боятися велетнів яких ще нема? Для чого боятися коли ще нічого поганого не прийшло? Прийде той день і прийде більша віра.
Неправильно сьогодні плакати і чекати дня коли буде краще. Правильно з тою вірою яку ми маємо зараз переставляти ті гори які є на нашому шляху.

Йосип за сім років до голоду в Єгипті знав. що голод прийде. Але він не боявся, а з вірою готувався до нього так, як сказав Бог.

Проте, насправді не все так просто. Приходять обставини в яких вірити було не просто навіть тим, кого Біблія називає мужами, героями віри.

Буття 17:15-18. І сказав Авраамові Бог: Сара, жінка твоя, нехай свого ймення не кличе вже: Сара, бо ім'я їй: Сарра. І поблагословлю Я її, і теж з неї дам сина тобі. І поблагословлю Я її, і стануться з неї народи, і царі народів будуть із неї. І впав Авраам на обличчя своє, і засміявся. І подумав він у серці своїм: Чи в столітнього буде народжений, і чи Сарра в віці дев'ятидесяти літ уродить? А до Бога сказав Авраам: Хоча б Ізмаїл жив перед лицем Твоїм!


Авраам вірив 25 років, але коли Бог прийшов і знов підтвердив Свої слова про народження сина - він засміявся. Стаються моменти коли сумніви, атаки сатани набувають апогею. Ілюди думають: «Що ж далі?» А далі нічого більше не залишається – тільки вірити. Вибору нема. Розчаруватись в Бозі, повернутися в Єгипет, перестати молитись – хіба це вибір? Віра Авраама не в тому що він не сумнівався і жодного разу не похитнувся, а в тому що коли Бог його докоряв, то Авраам слухався. Бог через те і декілька раз приходив, щоб підтримати і виправити Авраама.

Числа 20:10-13. І зібрали Мойсей та Аарон громаду перед тією скелею. І сказав він до них:

Послухайте ж, неслухняні, чи з цієї скелі ми виведемо для вас воду? І підніс Мойсей руку свою, та й ударив ту скелю своїм жезлом два рази, і вийшло багато води! І пила громада та їхня худоба!... І сказав Господь до Мойсея та до Аарона: За те, що ви не ввірували в Мене, щоб явилася святість Моя на очах Ізраїлевих синів, ви не введете цієї громади до Краю, що Я дав їм. Це вода Меріви, де сварилися Ізраїлеві сини з Господом, і святість Його явилася їм.

Мойсей проявив невірство. Але Бог не відкинув і не відрікся від нього. Бог сказав, що Мойсей не введе Ізраіль в обітовану землю. Мойсей продовжував триматися за Бога навіть після того як проявив слабкість. Мудрий Бог забрав його і дав можливість проявити себе як лідера Ісусу Навину.

Повтор зк. 3:26, 4:21 Та Господь розгнівався на мене через вас, і не послухав мене. І сказав Господь до мене: Досить тобі, не говори більше до Мене в цій справі!....А Господь був розгнівався на мене за ваші діла, і поклявся, що не перейду я Йордану, і не ввійду до того хорошого Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі на спадщину.

Бог практично ніколи ні в чому Мойсею не відмовляв. Але зараз Його рішення було незворотнім, на нього немогли вплинути навіть неодноразові прохання Мойсея. Головною місією Мойсея було вивести Ізраіль з Єгипту. Далі починалася місія Ісуса Навина. Муж Божий, можливо нерозуміючи повністю чому Бог не дозволив йому втілити мрію багатьох років, прийняв це зі смирінням.