Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Слово Малахії сьогодні

Зіновій Григоращук

Книга Малахії говорить про відношення людей до Бога. Навіть не про відносини з Богом, а про втрачене належне відношення до Бога. Ця книга була написана в один із найважчих періодів для єврейського народу. Минуло 100 років з часу вавилонської неволі, що тривала приблизно 70 років. Вавилоняни нищили єврейську культуру, звичаї, зруйнували храм. Все виглядало як в запустілому домі, де колиь лунав дитячий сміх, галас, а тепер все старіє, занепадає.
Основною проблемою того часу, яку Малахія описав, було те, що народ Божий охолов і почав легковажити Бога. Так, як тихо підкрадаються пори року, як непомітно приходить старість, так непомітно прийшла й легковажність. Люди навіть не помічали її в своєму серці.

У чому ж проявлялося зневажливе ставлення до Господа? Легковажити означає знецінити, занизити справжню ціну. Євреї знецінили сутність Бога.
Читаючи книгу Малахії, можна побачити сім основних сфер в яких євреї зневажили Бога.

1. Малахії 1:1-2а. Пророцтво Господнього слова до Ізраіля через Малахію. "Я вас полюбив,- говорить Господь,- а ви кажете:"Як Ти нас полюбив?"...

Ізраільський народ знецінив Божу любов. Вона стала для них неважливою, якоюсь банальною. Євреї не мали відкриття в серці про Божу любов. Вони казали:"А з чого я бачу, що Бог полюбив?"
Ми знаємо, що Бог полюбив нас так, що віддав сина свого для нашого спасіння. Але часом і ми говоримо:"Звідки я знаю, що Він полюбив мене?" Наші молитви виглядають приблизно так: "Боже я розумію, що Ти мене любиш, що Ти віддав свого сина. Але виріши ще оцю проблемку і тоді я справді побачу твою любов." Маленька проблемка переростає в щось величезне, що у наших очах знецінює навіть жертву Христа. Розумом ми розуміємо, що Бог любить нас, але серце приліплене до чогось іншого, незначного.

Бог вже дав найдорожче, що мав. Як ще Він міг довести свою любов?

Малахії 2б-3. Чи ж не брат Ісав Якову? каже Господь, а я Якова був полюбив, а Ісава зненавидів, і зробив його гори спустошенням, а спадок його - для шакалів пустині.

 

При чому тут Яків і Ісав? Виявляється насліддя Якова це Ізраільський народ, насліддя Ісава - Едомський. Як Ізраїль так і Едом були забрані в неволю. Через сто років євреї вже встигли щось відновити, відбудувати мури Єрусалиму, мали свою землю, храм. Едомляни ж були розпорошеними між усіма народами, втратили свою землю і культуру. Ізраільтяни не жили дуже добре, але в порівнянні вони мали за що дякувати і хвалити Бога. Павло каже: "Завжди хваліть Бога". Згадайте слова Авакума 3:17,18. Коли б фігове дерево не зацвіло, і не було б урожаю в виноградниках, обманило зайняття оливкою, а поле їжі не вродило б, позникала отара з кошари і нестало б в оборах худоби,- то я Господом тішитись буду й тоді, радітиму Богом спасіння свого! .

Авакум хвалив Бога незалежно від обставин, завжди мав для цього причину.

2. Друга сфера в якій євреї мали проблеми це жертви, відношення до жертв.

 

Малахії 1:6,7. Шанує син батька, а раб - свого пана; та якщо Я вам батько, де пошана Моя? А якщо я вам пан, де страх передо Мною? говорить Господь Саваот вам, священники, що погорджуєте Моїм Іменням та й кажете:"Чим ми погордили Йменням Твоїм?" На жертівник Мій ви приносите хліб занечишчений і кажете:"Чим Тебе ми зневажили?" Тим, що кажете ви: "Трапеза Господня - вона погорджена!"

 

Малахії 1:12,13. Ви ж Його зневажаєте, кажучи:"Трапеза Господня - вона занечищена, й дохід її, обриджена страва її." І до того говорите: "Ось стільки праці!"...

 

В чому виявляється погордження? В тому що народ приносив занечищені жертви.
В євреїв без жертви служіння не уявлялося. За цими жертвами стояла величезна робота. Кожну тварину потрібно було розділити, щось спалити, щось викинути, м'ясо зварити і віддати священникам. Коли Соломон освячував храм, кров буквально ріками лилась. Євреї могли думати, що це велике марнотрацтво і тварин і праці. Вони і далі приносили жертви, але з яким відношенням? Жертви стали простим буденним ритуалом. Вони почали економити свої зусилля, не вважали що ця сфера жертв настільки необхідна і важлива.
Що є жертва сьогодні? Це те, що ми приносимо Богу. Християнське життя не обходиться без жертви. Кожного дня ви вибираєте між ділами плоті і духа. І це жертва, коли ви робите правильний вибір.
Регулярно нас призивають робити жертви. Комусь допомогти, когось підтримати, піти на служіння. Дехто згадує: "Колись я приходив регулярно на служіння, завжди готувався до домашньої групи і з радістю біг туди. А тепер я побачив, що нікому це непотрібно. Інші так не роблять. Ну і заспокоївся." Для когось прийти на служіння вчасно - це жертва. Ми і так знаємо що там і як відбувається. З часом все перетворюється в рутину, відношення до важливих і необхідних речей стає поверхневим.
Ми самі спотворили Божі речі, а потім вони стали нам нецікавими. Не проблема в Бозі. Хто заважає зробити молитву такою, щоб вона приносила результати, або прославлення таким, щоб досягало Бога і міняло нас?
Часом наші жертви виглядають, як подачка Богу. "Ну добре, прийду я! Зроблю те що ви просите! Відчепіться вже від мене. Зроблю!"

Служіння Богу не може виглядати як подачка нашого часу і зусиль. Шануйте Бога найкращим, відділеним для Нього часом, а не якимось залишками.

 

3. Священники захотіли жити як прості люди. Вони зкинули з себе обов'язки священнослужителя. Часом і ми хочемо зняти з себе відповідальність християнина. Зневажливе ставлення до статусу яким наділив нас Господь, ображає Його. Кожен з нас, християн, є священнослужителем. Бог довірив нам цю відповідальність. Це потрібно цінувати, а не відмовлятися від свого служіння.

4. Мал 2:13, 14. І робите й друге таке: Господнього жертівника ви слізьми покриваєте, плачем та стогнанням, бо до дарів уже Він не звернеться більше, і милої жертви із рук ваших не візьме. А ви ще й говорите: "За що?"- За те, що засвідчив Господь між тобою й жоною юнацтва твого, якій ти невірність вчинив, а вона ж твоя подруга і дружина умови твоєї!

 

Євреї роблять правильні речі, а Бог цого неприймає. Через стосунки в сім'ї. Не все було впорядку у їх взаємостосунках вдома. Але вони йшли туди, де бачили їх люди і приносили жертви.
Тут говориться про крайній варіант - зрада, але згадайте що ви обіцяли одне одному в шлюбних обітницях. Чи дотримуєтесь ви сказаних слів?

 

І Петра 3:7. Чоловіки,- так само живіть разом із дружинами за розумом,як зо слабішою жіночою посудиною, і виявляйте їм честь, бо й вони є співспадкоємиці благодаті життя, щоб не спинялися ваші молитви.

 

5. Малахії 2:17. Словами своїми ви мучите Господа, та й питаєте ще:"Чим ми мучимо?"- Говоренням вашим:"Кожен, хто чинить лихе, той добрий у Господніх очах, і Він у них уподобання має", або:"Де Бог правосуддя?"

 

Слово мучити з єврейської перекладається ще як "прогнівити". Ми такі "справедливі" і "мудрі", вникаємо в Божу компетенцію і судимо людей! "Боже де твоя справедливість!?! Я тут служу, стараюся. А йому все так легко дається." Ми ставимо претензії до Бога і зазіхаємо на Його суверенність.
Є таке поняття як "обмивати куісточки." Хтось лізе в чуже життя і намагається судити думки, наміри, вчинки. В Біблії написано "Не судіть передчасно нічого."
Твоє відношення до людей виявляє твою пошану до Творця.

6. Малахії 3:7-10. Від устав Моїх ви відступили з днів ваших батьків, і їх не стерегли. Верніться ж до Мене і вернусь Я до вас! промовляє Господь Саваот. Та говорите ви:"У чому повернемось?" Чи Бога людина обманить? Мене ж ви обманюєте, ще й говорите:"Чим ми Тебе обманили?"- Десятиною та приносами! Прокляттям ви прокляті, а Мене обманили, о люду ти весь! Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте,- промовляє Господь Саваот: чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?

 

Відношення до матеріальних приносів. В чому ми маємо навернутись до Господа? Чим ми обманюємо господа? Ні, ні, ні!! Господа? Та ніколи. В єврейське слово перекладене як "обманювати" означає ще "топтати". Чим? Десятиною і приносами! Євреї дозволяли собі затримувати десятину, не віддавати її, або віддавати те що залишається після чогось, те що гірше. Це сталося по дуже простій причині - вони зневірилися. Вони не вірили що це приносить якусь користь. А Бог каже "Випробуйте мене! Чи не відкрию я отворів небесних?" Євреї втратили надію.
Чи є в нас віра сьогодні, коли ми живемо не в такому великому багатстві (як євреї в той час. Вони реально бачил нужду, а не достаток, який дає Бог). Чи віримо ми що Бог є автор нашого достатку, що Він на нашій стороні у сфері фінансів, що Він є наш Опікун? Чи довіряємо ми Господу? Будьте вірними в пожертвуваннях і десятинах і Господь не запізниться вилити своє благословіння. Не ставтеся до цього як до чогось буденного. Підходьте до таких жертв з вірою.

7. Малахії3:13,14. Жорстокі ваші слова проти Мене,- говорить Господь,- а ви кажете:"Що ми на Тебе сказали?" Ви кажете:"Марність служити для Бога! І що за користь, що ми стережемо Його службу, та ходимо в жалобі перед лицем Господа Саваота? А тепер ми вважаємо пишних щасливими, і ті, хто вчиняє безбожне, будуються та випробовують Бога, і втікають."

 

Ходимо в жалобі євр. - ходимо прохачами. Хтось оворить: "Уділ бізнесмена не такий, уділ політика чи кар'єриста не такий як у того хто служить Богу. Я служу, служу... А вони їздять на крутих машинах. Мені на таку за все життя не заробити!"

Служіння - це постійна відповідальність за когось або за щось. Не разова, коли захотілося, але постійна.
Як ми ставимось до тих, хто взяли відповідальність і несуть її - до служителів церкви? Буває так, що сам не служиш і до служіння інших ставишся зневажливо. Необхідно цінувати, поважати тих, хто клаже життя на служіння Богу. Не вважати служіння Богу марним, але стати самому таким хто служить, взяти на себе відповідальністть за кількох людей.

Малахії 3:16-18; 4:2,3. Змовлялись тоді один з одним і ті, хто страх перед Господом має, і прислухавсь Господь, і почув, і перед обличчям Його була писана пам'ятна книга про тих, хто страх перед Господом має, і хто поважає Ймення Його. І будуть Мені вони власністю, каже Господь Саваот, на той день, що вчиню, і змилосерджусь над ними, як змилосерджується чоловік над синами своїми, що служать йому. І ви знову побачите різне між праведним та нечестивим, між тим, хто Богові служить, та тим, хто не служить Йому.

А для вас, хто Ймення Мойого боїться, зійде Сонце Правди та лікування в промінях Його, і ви вийдете та поскакаєте, мов ті ситі телята! І безбожних топтати ви будете, бо стануть за попіл вони під п'ятами ніг ваших у той день, що його Я вчиню, промовляє Господь Саваот.

Прийде час і стане видно різницю між тим, хто справді служить і тим хто притворяється. Уяви собі, поважна людино, яка повинна бути причина для того, щоб ти скакав, як сите теля :).

Служіння Богу, повага і пошана до Нього - це не подачки, які заспокоюють твою совість, але це постійне, з повного серця з трепетом і повагою відношення до того, що цінує Бог, без рутини і буденності.

ddd