Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Ради Себе говорить Господь

Олег Савчак

Ключові місця з писання: Іс. 48:11-13; Іс. 37:35

Основною думкою проповіді є те, що в центрі всього стоїть не я, не церква, але Сам Господь. Він є творцем всесвіту, Він полюбив нас і віддав Свого Сина за нас. А все, що робимо ми - це лише пара, яка з'являється і розвіюється у повітрі. Слово Боже говорить, що Він дає усякі добрі бажання в наше серце і Він дає засоби для їх здійснення. Тобто кожен раз, коли ми чогось досягаємо, є не для нашої слави і звеличення, але для прославлення Господнього імені в нашому житті. Бог сказав, що слави Своєї нікому не віддам! Коли Він благословляє нас, то для слави Своєї, і коли милує нас - ради Ймення Свого! (Іс. 48:11-13)

У своїй проповіді, пастор навів у приклад царя Єзекію (Іс. 36-38 розділи), який був богобоязненим царем і в усіх шляхах своїх намагався слідувати за Господом. І коли прийшли амаликитяни, щоб завоювати міста ізраїльські, то говорили вони до Єзекії: "Що це за надія, на яку ти надієшся?". Амаликитяни зневажали Бога своїми словами, говорячи, що не зможе допомогти вам ваш Бог проти війська пана нашого. А коли Єзекія почув ті слова, то роздер одяг свій і прийшов до Божого дому і Господь почув його голос.

Тут Єзекія не надіявся на власні сили чи своє військо, але віддав усе у руки Божі і взивав про те, щоб Бог прославив Своє імення і показав, що Він царює. Бо немає нічого неможливого для Бога. Тоді прийшов пророк Ісая і повідав Господні слова царю кажучи, що не ввійде ворог до міста цього. Із цього ми можемо зробити висновок, що коли ми упокоряємось перед Богом і віддаємо все в Його руки, то Він прославляється у нашому житті. І коли ми робимо щось не для того, щоб хтось не понизив нашого статусу чи не зачепив нашої гордості, але заради слави Господа, то перемога завжди буде у наших руках.

Прослідкувавши далі події, що відбувалися із царем Єзекією, ми побачимо, що через деякий час почали приходити до нього від інших царів і звеличувати Єзекію, приносити дари йому і прославляти його. І серце царя захиталося, бо спокусився він славою людською. Це стало вирішальним моментом на тому етапі життя Єзекії. І тими днями смертельно захворів цар Єзекія. Але Бог простив його, коли той почав каятись і умалятись перед Ним.

Отже, завжди, коли ми впокоряємось перед Богом, приймаємо Його волю і віддаємо усю славу Йому, ми будемо жити в благословінні. Це є Його принцип, бо Він є Бог ревнитель і слави своєї нікому не віддасть.

Ми завжди повинні пам'ятати про те, що коли ми чогось досягаємо - це усе по великій Божій милості і благодаті. Він чинить чудеса у нашому житті заради імені Свого, щоб явити Свою славу у нашому житті. Бог є центр усього! Усе Ним створено, для Нього і через Нього!