Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Чим наповнене серце

Чим наповнене серце

Для нас природно сприймати когось незнайомого за зовнішністю – одягом, манерою поведінки, мовою. Але реально людина пізнається лише у повсякденному житті – у спілкуванні, спільній роботі чи якихось справах, тому що в дійсності ми являємо собою те, чим є наш внутрішній світ. Зазвичай говориться про добре чи зле серце, бо саме воно є вмістилищем людських почуттів, які і визначають суть людини. Добре серце – як сейф, скарбниця, де зберігаються цінні речі. Воно переповнене любов’ю, мудрістю, великодушністю, милосердям, щирістю, співчуттям та терпеливістю. «Добра людина із доброї скарбниці серця добре виносить, а лиха із лихої виносить лихе», – каже Біблія. Адже невидиме (душа) є первинне, початкове, а вже потім видиме.

Ми створені за образом і подобою Божою, а Він усе творив Своїм Словом: всесвіт, природу, людину. В нас Бог теж вклав подібний потенціал. Так що наші слова мають силу – як руйнівну, так і будівничу. «Смерть та життя у владі язика», – навчає нас апостол Яків. Тому перш ніж щось сказати, треба добре думати. Ми несемо життя, коли говоримо позитивні слова – благословення, миру, радості, лагідності. В іншому разі – протилежне. Від чого ж залежить зміст слів у наших устах? Від того, чим наповнене наше нутро. Тому вкрай важливо бути пильним до того, що слухаємо, на що дивимося, бо таким чином ми впускаємо всередину себе хороше чи зле, а значить, життя чи смерть. Очі і вуха – це вікна нашого серця. Якщо ми будемо їх відкривати до світла, добра, правди, тобто всього Божого, того, що дає натхнення, то ми і самі такими станемо. І навпаки, серце наповнюватиметься злобою, якщо слухати і дивитись щось негативне.

Нам звично все найцінніше (матеріальне) дуже пильно охороняти – з допомогою зброї, війська, армії. Але насправді набагато важливіше і потрібніше сторожувати власне серце. Бо багатство (чи убозтво) людини криється саме в ньому, в його місткості, в тому, що там накопичено. Це виявляють наші уста, бо вони є дверима серця. Якщо там віра, надія й любов, то на устах буде підбадьорююче слово, добрі наміри, гарні побажання. Коли ж людина лиха, не панує над гнівом, не стримує свої емоції, говорить зле, це означає, що цим напов­нене її серце.

Прийнято вважати, що ми не можемо наказувати серцю, бо не маємо над ним влади. Але це хибна і небезпечна думка. Бог наділив нас здатністю володіти своїм серцем. Тому стерегти своє серце, пильнувати, що в нього впускаємо, під силу кожному. Це можна порівняти з тим, що ми маємо ключ від якогось приміщення. Тож замикаємо його для злодіїв та інших ворогів і пускаємо туди лише своїх, друзів. Так само і з серцем: як тільки ми приймаємо рішення бути відповідальними за сердечний ключ (це невидимий внутрішній стопор, наша духовна спроможність дати відсіч, не впускати у свій розум всяку погань), то одразу з’являється мудрість і здатність користуватися тим ключем, відкривати скарбницю свого єства для доброго і тримати надійно закритою від злого, а також пильнувати, що виносимо з неї через свої двері-уста.

Мудрий Соломон каже, що життя походить саме з серця. Тому мати чисте і благородне серце – велике щастя. Бо до таких людей Бог благоволить, тому вони ні в чому не мають недостатку – насичені днями, плідні в усіх справах, їхній дім повний доб­ра. Серце таких є справжній скарб. Воно вільне від лукавих помислів, здатне бачити чиюсь біду, горе, сіяти надію там, де розчарування і відчай, не тримати образ, бажати всім добра, тішитися радістю ближнього... Поряд з такими добре всім...

Пастор Олег САВЧАК, м.Тернопіль