Любов і Зцілення

Євангельська Церква

Це солодке слово свобода

Вам відомий вислів «Це солодке слово «свобода»? І дійсно, спостерігаючи за людьми, за суспільствами, я виявив, що свобода є солодкою і бажаною для багатьох. До свободи прагнуть, свободу хочуть отримати всі. Вам також, мабуть, відомі історії боротьби за свободу: повстання гладіаторів, війна між півднем та північчю США та й боротьба за свободу в нашій країні. Християни також знають, що таке свобода від гріха, яку дав нам Ісус Христос Своєю перемогою на Голгофському хресті. Для нас ця свобода солодка і, не побоюся сказати, навіть п’янка. Ми зраділи, коли отримали цю свободу. Я знаю братів, які дивилися з подивом на вітрини зі спиртним і раділи, що вільні від цього. Я бачив радісних братів, які, раптом поглянувши на пачку цигарок, казали: «Мене вже це аніскільки не хвилює». Я бачив безліч щасливих облич, які отримували свободу від своїх багаторічних образ. Тривалий час вони ображалися, не могли простити, вони слухали тисячі проповідей та свідчень, читали тисячі віршів з Біблії… Та коли прийшла істинна свобода, образа зникла з серця — це було приємне відчуття. Слава Господу, що ми маємо цю свободу, що ми знаємо, що таке справжня свобода. Та все ж диявол використовує витончені методи, щоб відібрати в людей цю свободу, щоб знову затягнути їх у рабство. Особливо він хоче нині звести народ Божий. Та рідко до кого з християн він приходить з безпосередніми пропозиціями, запрошуючи на свою територію. Він вишукує найрізноманітніші приховані способи, щоб заманити нас до себе. Ці способи повинні бути цікавими, привабливими, солодкими для людини. І часто йому вдається заманити нас у пастку. Ісус Христос сказав колишнім рибакам Петру, Якову та Іванові, що хоче, щоб вони стали «ловцями людей». А нині ми — послідовники апостолів — покликані бути ловцями людських душ. Ми повинні ловити людей для Царства Божого, ловити в болоті гріха і беззаконня, а не самим потрапляти в підступні пастки. Та якщо ми залишаємося неозброєними, не знаємо істини, не знаємо Слова Божого, то не можемо нічого вдіяти, а навпаки робимо ще гірше. Ми повинні знати, які проблеми існують в нинішньому суспільстві, й мати відповіді на них. Якщо Церква не відповідає на проблему, люди починають шукати відповіді в інших місцях, де свої приманки розставив диявол: в екстрасенсів, ворожок і в інших досить сумнівних місцях. І в той час ми — Церква — спимо. А Біблія чітко каже нам, що диявол нині ще не згодився зі своєю поразкою, не здався. Він бореться за кожну душу. Людина, яка приходить з покаянням до Бога, — втрата для нього, тому він ще сильніше намагається проникнути в святиню, щоб викрасти цю душу. До більшості з нас він вже не може прийти і запропонувати наркотики, алкоголь, блуд чи злодійство. Але є й інші приманки: він спотворює Слово Боже, щоб обманути нас. І одним зі слів, яке заводить часто в пастку так званих «вільних віруючих», є це «солодке слово «свобода». Диявол часто обманює, кажучи: «Свобода, свобода, свобода!», щоб вивести людину в цю «свободу», а потім погубити. Часто й з уст деяких проповідників можна почути подібні слова. Я нині часто чую, як заклики до святості і чистоти, високої моральності та духовності називають «релігією». Кажуть: «Це ж релігія. Чого тільки вас там вчать? Щоб жінки скромно виглядали? Ісус Христос не дивиться на одяг!» Саме тому я почав досліджувати, що Бог розуміє під словом «свобода». Ви знаєте, що є п’ять категорій для водіїв: А, В, С, D, Е. Категорія визначає ступінь свободи для водіїв. Якщо в когось є посвідчення категорії В, то він має право сісти лише за кермо легкового автомобіля чи мікроавтобуса, в якому не більше 9 місць з водієм. Та якщо цей водій сяде за кермо вантажівки, то дорожньо-патрульна служба вже матиме до нього претензії, тому що цей водій «увійшов не в свою свободу». Це дуже важливо: знати свою свободу і не виходити за її межі. Соціологи підрахували, що коли утворюється нова сім’я, то їй потрібно 4-5 років для того, щоб чоловік з дружиною з’ясували свої стосунки: хто є хто. Часто жінки дуже прагнуть владарювати над чоловіком і роблять для цього все можливе і неможливе. Та, як не парадоксально, коли вони цього досягають, то починають зневажати свого чоловіка. Біблія каже: «Жінки, коріться своїм чоловікам». І зі свого життєвого досвіду я можу абсолютно точно сказати, що жінка, яка приймає це Слово, яка приймає рішення бути помічницею чоловіка, — повністю вільна на своїй території. Це її свобода. Мудрі дружини кажуть: «Я все життя слухалася свого чоловіка, і він завжди робив все, що я хотіла». А яку свободу Бог визначив для голови сім’ї — чоловіка? Голова! Він відповідальний за всі прийняті рішення, він відповідальний за все, що відбувається в сім’ї. Але є жінки, які забрали цю свободу собі, і звалили весь тягар відповідальності на свої плечі. В мене був один товариш. Про такого чоловіка мріють, напевно, всі жінки світу. Він і пере, і консервує, і підлогу в квартирі миє. А дружина його зневажає. І як не дивно, більшість жінок чинитимуть так само, тому що цей чоловік, який почав робити це з любові до дружини, вийшов за територію власної свободи. Ні, я не кажу, що чоловіки не повинні допомагати жінкам, але жінки знають, де їхня територія. І якщо чоловік вирішив в чомусь допомогти, а не перекласти все на себе, то це лише схвалюватиметься. Так влаштував Бог. Тепер щодо молоді. Бог хоче, щоб молоді люди були вільні від усяких юнацьких пожадливостей. «Стережися молодечих пожадливостей, тримайся правди, віри, любові, миру з тими, хто Господа кличе від чистого серця» (2 Тим. 2:22). Тож молоді люди мають змогу остерігатися цих пожадливостей. Проти будь-якого гріха потрібно боротися, а від гріха блуду краще взагалі втікати. Часто нас хочуть переконати, що ми є помазаниками і сильні повстати проти будь-якого гріха. Але краще його уникати, тому що в будь-якому випадку повстання неминуче, але повстає і перемагає частіше диявол. У нього в свій час була повна свобода. Та чого він захотів? Перевищити свою свободу. Захотів стати, як Бог, навіть більшим від Бога, щоб лише його одного славили… І чим все закінчилося? Його поразкою та падінням. Але впав він не сам, а повів за собою третину ангелів. Бог створив на землі Церкву. І їй Він дав Свою свободу. Та диявол починає приваблювати псевдосвободою. Він каже: «О-о-о, тут над тобою якась влада, а Господь всіх нас зробив помазаниками і святими, зробив вільними!» А ще, знаючи 13-ий розділ з Послання до римлян: «…Немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога», деякі люди рвуться до влади, щоб потім аргументувати необхідність покори їм словами: «Тому той, хто противиться владі, противиться Божій постанові». Вони бунтують, розколюють церкви, створюють свої, власні. І все це роблять лише для того, щоб досягнути влади над кимсь. Це не Божий принцип, це не свобода. Один чабан мені показав одного разу, як поводиться його вівця. Пасеться вона біля огорожі, їсть траву. Та ось бачить дірку і починає лізти в неї, щоб дістати траву, яка за парканом. Цей чабан взяв вівцю і пересадив її через огорожу. Вона тут же помітила знову цю ж дірку і знову лізе в неї на той бік, де була до цього. Виявляється, за огорожею трава смачніша. Чабан знову її пересаджує — і вона знову лізе в дірку. Чому? Її п’янить «свобода»… Апостол Петро застерігає: «…І будуть між вас учителі неправдиві, що впровадять згубні єресі… І багато-хто підуть за пожадливістю їхньою, а через них дорога правдива зневажиться. І в зажерливості вони будуть ловити вас словами облесними. Суд на них віддавна не бариться» (2 Петр. 2:1-3). Мені було дуже боляче, коли деякі люди перестали відвідувати нашу церкву, тому що послухали слів таких лжепророків, про яких попереджав Петро. Такі «лжепророки» увійшли в церкву і почали вказувати: то це не так, то тут погано, і деякі люди їм вірять. Я знаю в нашій церкві таких людей, які просто мучаться. Вони дивляться за чужу огорожу на зелену траву і їм здається, що вона просто чудова. Не мучтесь, не віддавайте своєї свободи тим людям, які прагнуть розділити церкву, які прагнуть володіти. Вони обіцяють свободу. В чому вона виражається? В непослуху? В бунтарстві? Але ж Біблія визначила для кожного своє місце. В Божому домі безліч посудин і кожна з них має виконувати те, для чого призначена. І саме наша свобода виражається у виконанні того, для чого призначив нас Бог. Біблія є нашою духовною основою, нашим єдиним духовним джерелом. Якщо не підтримувати рівень нашої духовної вологи, наша духовна людина засохне. Саме через те, що не має знання, погине народ (див. Ос. 4:6). Загадаймо 4-ий розділ Другого послання до Тимофія: «Настане бо час, коли здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували. Вони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться» (3-4 вірші). Це означає, що люди будуть шукати тих, які будуть казати їм те, що приємно слухати. «Пастор сказав, що ти неправильно вчинив? Пастор поганий…» І такі люди нам часто обіцяють свободу, самі будучи рабами тління. Як висохлі колодязі лише розчаровують спрагнених, так і лжевчителі у свій час розчарують. Де ж вихід? Він у твоєму прийнятому рішенні. Пам’ятай: хто ким переможений, той тому й раб. Головний фактор у боротьбі за твою душу — ти сам! Бог спас тебе і оправдав, привів у Свою Церкву, вчив, годував, грів. Життя змінилося, гріхи залишив. Що далі? Прийшла нудьга? Перестав Слово читати, молитися? «Хай молоді моляться, а я вже прорвався!» Бідна, нещасна людино. А скільки ж людей довкола чекають, щоб ти сказав їм слова про вічне життя, підбадьорив, потішив, відкрив шлях спасіння. А навіщо? Є житло, дружина, дитина, машина, фотоапарат, «відик», «телик» і т.д. Звичайно, в такому стані приходить лінь слухати Слово Боже, яке кличе до дії. Знай, знайдуться такі, і вони вже є, які поманять тебе «свободою», розкажуть тобі байки, які будуть приємні для твого слуху, заспівають тобі солодку пісню про те, який поганий пастор, лідери і церква трапилися на твоєму шляху. Вони не дадуть тобі опам’ятатися і згадати, де Бог спас тебе, де тебе обмили і допомогли тобі навести порядок у твоєму невпорядкованому житті. Кожен пастор хоче бачити реальний успіх в житті тих, кого родив, виховав і хто ходить в істині й справжній свободі. Одного разу коринтяни теж, напевно, дійшли до висновку, що вони самі собі царі, та «поганий» Павло не дав їм довго втішатися своєю радіст: «Ви вже нагодовані, ви вже збагатилися, без нас ви царюєте. І коли б то ви стали царювати, щоб і ми царювали з вами!» (1 Кор. 4:8). Дорогий читачу, хай ці слова сьогодні протверезять тебе і змусять схилитися перед всемогутнім Богом на коліна і благати про Його милість. Якщо твій дух уже знічений і любов до Ісуса охолола, знай, Він може підняти тебе, тому що любов Його безмірна.